Слово «апітерапія» походить від латинського apis – бджола та therapia – лікування. Сьогодні під цим терміном піднімається метод лікування, який передбачає бджолоужалення.
Історія апітерапії бере початок у давнину. Корисні властивості бджолиного укусу у своїх працях описували Гален та Гіппократ. А засновником сучасної апітерапії вважається Філіп Терч – австрійський лікар, який ще в XIX столітті опублікував кілька досліджень, що підтверджують ефективність лікування бджолиною отрутою.
Незважаючи на те, що апітерапію відносять до одного з напрямків нетрадиційної медицини, ряд корисних властивостей, якими володіє бджолина отрута, науково підтверджено. Суть апітерапії полягає в тому, що до хворого місця на тілі прикладають бджолу, дозволяючи комахі вжалити людину і впорснути в тіло корисну отруту.
Крім бджіл в апітерапії також використовуються мед, віск, маточне молоко, прополіс, бджолиний пилок та перга. Ці продукти можуть застосовуватися як свічок, бальзамів, таблеток, настоянок або мазей. Вони допомагають впоратися із захворюваннями верхніх дихальних шляхів та активно застосовуються у косметології. А сирий мед нерідко використовують як протиопіковий і ранозагоювальний засіб.
Бджолина отрута має гіркий присмак, специфічно пахне та виробляється у залозах бджоли. З його допомогою вона захищається від ворогів та охороняє свій вулик. За деякими даними, бджолина отрута чимось схожа зі зміїним, але при цьому набагато ефективніше.
Ще один плюс апітерапії в тому, що при дотриманні всіх правил вона не викликає неприємних відчуттів. У більшості випадків укус бджоли можна порівняти з укусом комара, а больовий синдром від нього проходить через 30 секунд. Щоб зменшити роздратування, до місця укусу можна прикласти змочений холодною водою рушник або шматочок льоду.
