У минулому глобальні пандемії забирали мільйони людських життів – досить згадати чуму або епідемію грипу-іспанки на початку XX століття. Проблема в тому, що такого роду катастрофи не виключені і в майбутньому, особливо з огляду на поширення стійких до антибіотиків бактерій і ризик потрапляння біотехнологій в руки терористів.
Дослідники з Університету Отаго в Новій Зеландії вирішили з’ясувати, які країни зможуть стати надійними притулками в разі повномасштабної пандемії. Загальновизнано, що при своєчасному закритті кордонів водний бар’єр надійно захистить від поширення інфекції (перебігти сухопутний кордон заразити людину набагато легше, ніж переплисти океан або море), так що в аналізі враховувалися лише держави, які не мають будь-яких сухопутних зв’язків з іншими країнами.
Крім того, дослідники виключили занадто маленькі острови. Хоча люди тут і можуть вижити без сторонньої допомоги в разі загибелі решти людства, відновити технологічну цивілізацію, не маючи під рукою фахівців з самих різних сфер, їм не вдасться.
Таким чином, в аналіз потрапили тільки визнані ООН незалежні країни з населенням не менше 250 000 чоловік, розташовані на островах або ізольованих континентах. Для кожної з них оцінювалися такі фактори, як характеристики населення, географічне положення, наявність природних ресурсів, а також політичний і соціальний лад.
За підсумками розрахунків дослідники склали рейтинг з 20 місць, де людство зможе пережити глобальну пандемію. Найбільші бали отримали Австралія (0,71), Нова Зеландія (0,68) і Ісландія (0,64).
Автори відзначають, що ці країни можуть забезпечити себе необхідною кількістю їжі і енергії і знаходяться на достатній відстані від материків. За трійкою лідерів розмістилися Японія, Барбадос, Куба, Фіджі, Ямайка та інші країни, що отримали менше 0,5 бала. Тут менше ресурсів, зокрема, потенційно можливі проблеми з енергоносіями, нерідкі природні катаклізми, а, крім того, для багатьох з цих країн характерна політична нестабільність і низький соціальний капітал. Все це робить ці країни малопридатними для відродження цивілізації після планетарної катастрофи.
У рейтингу є ряд недоліків – наприклад, він не враховує кліматичні зміни. Проте, він підказує керівництву острівних держав конкретні заходи, спрямовані на зниження залежності від великої землі, підкреслюють дослідники.
Цікаво, що серед іншого новозеландські фахівці рекомендують урядам ізольованих країн заздалегідь прорепетирувати сценарій швидкого закриття кордонів і їх взяття під пильний контроль, а також розробити з іншими острівними державами спільні плани дій.
«Дані заходи послужать свого роду страховим полісом. Ви сподіваєтеся, що вам ніколи не знадобиться їм скористатися, але якщо трапиться біда, ви будете знати, що робити», – вказують автори.
