На думку кардіолога Бориса Голобородько, лікарів можна поділити на два типи: тих, хто робить ім’я медичному закладу і тих, кому медичний заклад робить ім’я. Якщо йти за такою класифікацією, то сам Борис Іванович, без сумнівів, потрапляє до першої категорії. За його плечима близько сорока років практики, президентство в «Ротарі-клубі», участь у сотнях українських і десятках Європейських та Всесвітніх конгресів, дві медалі за досягнення в медицині і сотні вилікуваних пацієнтів.
Борис Іванович Голобородько прийшов в Одеську міську клінічну лікарню № 3 ім. проф. Л. Й. Алейнікової ще в 1979 році. Свій шлях він починав з фельдшера кардіологічного відділення. Зараз Борис Іванович — заступник головного лікаря з кардіології в тій самій лікарні. Саме завдяки його участі медичний заклад наприкінці 80-их років було реорганізовано, отримавши окремий корпус кардіології та блок реанімації. А в середині 90-их – на початку 00-их Борис Голобородько був одним з перших в Одесі, хто впровадив тромболітичну терапію — на той момент новітній метод лікування інфаркту.
Але медицина не стоїть на місці, і сьогодні весь світ лікує хворих на інфаркт за допомогою ангіографічного обладнання. Не виняток і Україна, яка вже не перший рік знаходиться серед лідерів у Європі за смертністю від серцево-судинних захворювань. У минулому році урядом було прийнято постанову про надання субвенцій на покупку ангіографів. Але поки ситуація особливо не змінилася — необхідне обладнання зараз є тільки в приватних медичних установах, у той час як бюджетні страждають від його нестачі.
Не маючи перспективи придбати ангіографічне обладнання, керівництво Одеської міської клінічної лікарні № 3 пішло на вимушений захід — здає в оренду частину приміщення приватній клініці Святої Катерини. Завдяки цьому хворі, що потравляють на лікування в Третю лікарню, при необхідності проходять діагностику та лікування ангіографом приватної клініки. Треба віддати належне міській владі: вона оплачує послуги ангіографа, надані хворим, котрі поступили в міську лікарню. Така плідна співпраця приватної та державної структури стала можливою за сприяння Бориса Івановича, який був співзасновником клініки св. Катерини, але менше ніж через рік вийшов зі складу засновників через величезний обсяг роботи в Третій лікарні.
Створення на базі Одеської міської клінічної лікарні № 3 бюджетного кардіологічного центру, в якому одесити могли б отримати повний спектр послуг діагностики та лікування всіх видів серцево-судинних захворювань в одному місці. Адже всі ці хвороби пов’язані між собою, а проходячи через кілька лікарських рук в різних медичних установах, хворі втрачають час — найголовніший ресурс при серцево-судинних захворюваннях. Такий центр з базою даних кардіологічних хворих, новими методами і технологіями лікування просто необхідний місту-мільйоннику. Для цього вже писалося безліч листів до Департаменту охорони здоров’я міста, а відповіді так і не надійшло. Але Борис Іванович не втрачає надії: він і далі готовий витрачати всі сили на розвиток державної медицини, яка зараз втрачає позиції в порівнянні з комерційною.