Жінка, що не женеться за гучними титулами — а обирає гармонію. У цій відвертій розмові артистка говорить про материнство як джерело сили, про сцену як покликання і про щастя, яке народжується не з зовнішнього визнання, а з внутрішнього спокою. Про стереотипи, любов до себе і чесність перед світом — у щирому інтерв’ю жінки, яка знає, що таке справжня цінність.
Ви зовсім нещодавно стали мамою втретє. Як змінилася ваша внутрішня жінка з появою малюка — що у вас стало м’якшим, а що, навпаки, сильнішим?
Я давно мріяла про сина. У мене вже є дві донечки, і поява хлопчика — нашого Акімчика — стала для мене особливим і дуже зворушливим моментом. Це зовсім інші емоції, нові відчуття. Кажуть, що хлопчики більше тягнуться до матусь, а дівчатка — до татусів, але побачимо, як буде з часом, адже він поки зовсім маленький.
Зараз я переживаю неймовірну палітру емоцій: щастя, ніжність, безмежну любов. Хочеться дати йому все найкраще, виростити його сильним, здоровим і духовно наповненим.
Наразі я на грудному вигодовуванні, але воно комбіноване — я поєдную годування груддю з сумішшю, оскільки маю насичений графік: робота, репетиції, тренування займають багато часу, тож це було радше вимушене, але цілком усвідомлене рішення. Головне, що ми почуваємося добре, і все відбувається в комфортному для нас режимі.
Кажуть, кожна вагітність і кожна дитина відкривають жінку по-новому. Чим третє материнство відрізняється від перших двох — емоційно, духовно, фізично?
Ця вагітність, мабуть, стала для мене найскладнішою з усіх попередніх. Я переживала дуже сильний токсикоз. Можливо, це пов’язано з тим, що раніше у мене народжувалися донечки, а дехто каже, що при вагітності хлопчиком токсикоз може бути відчутнішим. Звісно, кожна вагітність — індивідуальна, але для мене цей період був справді непростим.
Так сталося, що Акімчик народився на 35-му тижні — дещо раніше терміну. Він з’явився на світ приблизно на два тижні раніше запланованої дати пологів. Народився він досить маленьким — 2 820 грамів, однак швидко почав набирати вагу, і зараз, слава Богу, з ним усе добре.
Саме тому я ставлюся до нього з особливою ніжністю і трепетом. На початку я дуже хвилювалася, адже пологи були важкими. Мені знадобилося серйозне медичне втручання, зокрема переливання крові. Проте я народжувала в київському перинатальному центрі, де мені одразу надали професійну допомогу. Після операції мені ввели плазму, і завдяки цьому відновлення пройшло досить швидко.
Вже за два тижні я змогла повернутися до роботи й була присутня на своєму першому корпоративному заході. Попри всі труднощі, цей досвід став для мене ще одним нагадуванням про силу материнства та цінність кожної миті.
Ваше життя сьогодні — це сцена, спорт, зйомки та родина. Як вам вдається знаходити баланс між роллю турботливої мами та публічної жінки з яскравою кар’єрою?
Мені дуже допомагає моя старша донечка Аріаночка, їй уже 10 років. Вона неймовірно любить братика і з великим захопленням намагається мені допомагати — хоче міняти підгузки, годувати його з пляшечки. Їй це справді подобається, і я вважаю, що це дуже цінний досвід.
Коли старші діти залучаються до догляду за молодшими, вони починають краще розуміти, що таке відповідальність, турбота і справжня участь. Для дівчинки це особливо важливо — це формує в ній чутливість, емпатію та усвідомлення сімейних ролей.
Також мені допомагає чоловік, коли має можливість, і, звісно, є няня-помічниця, яка підтримує мене в моменти, коли я зайнята роботою. Але весь свій вільний час я намагаюся присвячувати Акімчику і всім своїм діткам.
Ми дуже любимо проводити вихідні разом: їздимо в ігрові кімнати, на дитячі майданчики, в гості, організовуємо спільні маленькі сімейні пригоди. Для мене важливо, щоб у наших діток було щасливе дитинство, а в родині панував теплий, підтримуючий і щирий родинний дух.
В одному з інтерв’ю ви говорили, що материнство стало вашим головним джерелом натхнення. Чи відображається це у вашій музиці та сценічному образі?
Коли я народила другу донечку, Євлалію, у мене з’явилося особливе бажання — створити пісню, під яку мами могли б урочисто зустрічати своїх новонароджених малюків. Коли я організовувала перше велике сімейне свято, думала про те, якою має бути композиція, що змогла б передати всю глибину емоцій, щастя та магію материнства.
Так і народилася пісня «Смайлик – кохайлик» — весела композиція, яку я присвятила всім дітям та українським родинам, які чекають на поповнення, планують його або вже виховують малюків. Для мене ця пісня стала справжнім символом мого материнства, моєї любові й внутрішнього світу. А у кліпі «Смайлик – кохайлик» знялася моя донечка Євлалія, там їй всього чотири місяці.
А після третьої вагітності я відчула, що в мені щось змінилося. Я стала ще більш чутливою, ніжною, усвідомленою. Материнство відкриває в жінці нові глибини — більше м’якості, більше тепла, більше внутрішньої мудрості. І я з вдячністю приймаю ці зміни, адже вони роблять мене справжньою.
Я стала більш чутливою, ніжною, лагідною. Кожне материнство розкриває жінку по-особливому, відкриває в ній нові грані та глибини. Але водночас у творчості я відчула ще більший внутрішній імпульс працювати активніше, адже усвідомлюю відповідальність за майбутнє своїх дітей.
Акімчик, без перебільшення, подарував мені ще більше сил і впевненості в собі. Я відчула, що стала сильнішою як жінка, як особистість і як артистка. З’явилося ще більше бажання розвиватися, створювати, рухатися вперед і підкорювати нові творчі вершини.
Материнство не обмежує — воно, навпаки, надихає і мотивує. Воно робить жінку глибшою, мудрішою і водночас сильнішою у своїх прагненнях.
Ваш новий реліз звучить як відвертий діалог із собою. Чи можна сказати, що ця пісня — про вашу внутрішню трансформацію та новий етап життя?
Ця пісня жодним чином не пов’язана з моїм теперішнім особистим життям, адже я — щаслива дружина і маю гармонійні, теплі стосунки з чоловіком. Вона скоріше є своєрідною порадою, натхненням для дівчат, які переживають непрості моменти розставання.
Я вже як жінка з життєвим досвідом, якій довелося пройти через стосунки, що приносили не лише позитивні емоції, а й розчарування та біль, хочу підтримати тих, хто зараз у схожому стані. Через цю пісню я закликаю дівчат бути сміливішими, впевненішими, не дозволяти себе принижувати і насамперед любити себе. Це пісня-мотивація, яку я присвячую всім жінкам із побажанням здорових, щирих, не аб’юзивних стосунків, заснованих на взаємній повазі та відкритості.
Я переконана: якщо любов не взаємна, якщо одна сторона віддає почуття, а у відповідь не отримує тепла, такі стосунки варто завершувати. Це сміливий, але необхідний крок до власної гідності.
Також ця композиція стала для мене творчим експериментом, адже в такій манері я ще ніколи не співала. Я вперше спробувала співпрацювати з молодим автором Владом Viva, який нещодавно гучно заявив про себе у шоу-бізнесі. Зокрема, на каналі «1+1» він створив масштабний різдвяний мюзикл, що отримав високу оцінку глядачів.
«Спи собі сама» — це наша перша спільна робота. Перед початком ми багато спілкувалися, обговорювали ідеї, шукали тему, яка була б мені близькою і водночас актуальною для слухача. Я вважаю цей досвід надзвичайно вдалим і цікавим — і, впевнена, він знайде відгук у серцях багатьох жінок.
Ви — співачка, акторка і жінка, яка приділяє увагу спорту та тілу. Що для вас сьогодні важливіше: сцена, фізична форма чи стан душі?
Для мене важливо все — і сцена, і внутрішній стан, і спорт. Я за гармонію з собою, за цілісність, коли людина вміє поєднувати різні сфери свого життя й не зациклюється лише на чомусь одному.
Сцена — це моє справжнє життя, моє покликання і те, чим я дійсно живу. Це простір, де я можу бути собою, відчувати енергію глядача і передавати свої емоції через музику. Спорт, у свою чергу, допомагає мені залишатися в хорошій фізичній формі, бути максимально продуктивною та витривалою, тримати темп і витримувати насичений графік виступів та репетицій.
А духовність — це те, що формує наш внутрішній стрижень, нашу свідомість і світогляд. Я переконана, що вона має бути присутня в кожній людині, адже саме вона допомагає знаходити баланс, спокій і справжню опору в собі.
Усі ці аспекти однаково важливі, і справжнє мистецтво життя — навчитися гармонійно поєднувати їх між собою.
Який момент у вашій кар’єрі ви вважаєте переломним — тим, після якого зрозуміли, що пройшли свою точку зростання?
Я завжди перебуваю в процесі зростання, тому чітко окреслити якийсь один переломний момент складно. У мене дуже високі цілі, і я чудово розумію, що багато з того, до чого прагну, ще попереду. Це шлях, який потребує постійної роботи, дисципліни й самовіддачі.
Проте, якщо говорити про справді важливий поштовх у професійному становленні, то, мабуть, таким моментом стала поява мого кліпу на музичних телеканалах вісім років тому. Саме тоді я відчула, що це була своєрідна точка відліку в моїй кар’єрі, момент, який дав мені впевненість і стимул рухатися далі.
Я постійно розвиваюся, шукаю нові музичні стилі, експериментую з напрямками, працюю над собою та своїм звучанням. Регулярні репетиції з музикантами, балетом, робота над образом і подачею — усе це частина мого щоденного творчого процесу. Я ніколи не зупиняюся, адже для мене розвиток — це не етап, а спосіб життя.
У чому полягає ваша формула успіху, якщо говорити не про цифри та ефіри, а про внутрішнє відчуття реалізованості?
Для мене формула успіху — це вміння відчувати себе щасливою людиною, перебувати в гармонії з собою і бути вдячною Богові за все, що я маю. Я щиро переконана: справжній успіх починається саме з внутрішнього стану. Людина є по-справжньому успішною тоді, коли вона щаслива, а щасливою вона стає тоді, коли вміє з радістю приймати те, що вже має.
Сьогодні я бачу багато людей, у яких є здоров’я, робота, діти, стабільність — та їм усе одно здається, що цього замало. Є надзвичайно багаті люди, які володіють величезними статками, літаками, маєтками, але при цьому не відчувають задоволення й внутрішньої повноти. Я ж навчилася цінувати те, що маю, і саме в цьому для мене полягає справжня формула успіху та гармонійного щастя.
Адже навіть можливість бути здоровою — це вже велика удача і благословення. Гроші не куплять здоров’я, не подарують рідних дітей, не замінять справжніх друзів, любов і щирі людські стосунки. Це те, що неможливо придбати за жодні статки.
Тому якщо у вас є дах над головою, поруч люблячі люди, здоров’я і тепло близьких — ви вже на правильному шляху. Важливо навчитися радіти цьому, берегти це і щиро дякувати за кожен день.
Ваш шлях — приклад того, як жінка може поєднувати материнство, творчість і самореалізацію. З якими стереотипами вам найчастіше доводиться боротися?
Стереотипи, безумовно, існують. Наприклад, один із найпоширеніших — що я білявка й нібито через це мене сприймають як поверхневу або примітивну. Хоча насправді я ж не натуральна блондинка — це сценічний образ, частина мого стилю. Але деякі люди воліють вірити у прості ярлики, не заглиблюючись у суть.
Зазвичай ці уявлення працюють лише до того моменту, поки людина не подивиться моє інтерв’ю, не почує більш глибокі пісні, не ознайомиться з моєю творчістю ближче. Тоді з’являється розуміння, аналіз, інший погляд.
Так, у мене є легка, грайлива пісня «Зюм-зюм» — із дитячим вайбом, створена для TikTok і дитячих свят. Іноді саме за нею формують хибне уявлення про мене як артистку. Мовляв, якщо я можу співати таке, значить — недалека. Але це лише один із творчих форматів, який не визначає мою особистість чи мій професійний рівень.
Моя аудиторія знає мене за зовсім іншими композиціями — глибокими, емоційними, змістовними: «Чого хоче жінка», «Тато», «Ти незламана» та багатьма іншими. Це пісні про життя, силу, любов і справжні почуття.
Я хочу, щоб люди перестали мислити стереотипами й навішувати ярлики. Розумні люди так не роблять. Вони слухають, аналізують, дивляться інтерв’ю, формують власну думку. І я впевнена, що кожен, хто справді хоче зрозуміти, обов’язково це зробить.
Стереотипи існують там, де немає бажання пізнати глибше.
Новий рік — це завжди пауза та перезавантаження. Яким ви бачите ідеальне свято для себе та своєї родини: більше сцени чи більше тиші?
Кожного Нового року я працюю — для артистів це один із найактивніших і найвідповідальніших періодів. Новорічні свята — це час, коли можна не лише подарувати людям настрій, а й добре попрацювати, після чого вже дозволити собі заслужений відпочинок. Тож я завжди намагаюся максимально використовувати цей період для концертної діяльності.
Це своєрідна специфіка нашої професії, яку ми обираємо свідомо. Для більшості людей свята — це час релаксу, родинного тепла й відпочинку, а для артиста — це робота, сцена й відповідальність перед глядачем.
Цього Нового року я виступаю в Трускавці, після чого вирушаю до Одеси. Попереду ще багато запланованих подій, концертів і творчих зустрічей. Я із задоволенням дарую людям святковий настрій, адже це і є моя місія як артистки.
Як ви виховуєте своїх дітей — чи дозволяє ваш творчий темперамент бути суворою мамою, чи ви більше про свободу та довіру?
Я намагаюся гармонійно поєднувати різні підходи у вихованні. Даю дітям свободу, але водночас завжди залишаюся поруч, скеровую, підтримую й оберігаю їх, щоб вони відчували опору і впевненість.
Мені дуже важливо помічати та розвивати таланти своїх донечок. Євлалії поки лише два роки, тож ще зарано говорити про її вподобання — вона тільки знайомиться зі світом. А от Аріаночка вже досить свідомо обирає те, що їй цікаво. Наприклад, вона сама вирішила вивчати китайську мову — і це було її особисте бажання, без жодного тиску з мого боку.
Ми пробували багато напрямків: гру на гітарі, художню гімнастику, бальні танці — вона мала можливість відчути себе в різних сферах. Зараз ми зосередилися на вивченні китайської та англійської мов, а ще Аріані дуже подобається плавання — вона із задоволенням опановує різні техніки.
Попри те, що я артистка, сцена її зовсім не приваблює. У дитинстві вона виступала разом зі мною, у нас навіть є кілька спільних пісень, але зараз вона свідомо обирає приватність і не прагне публічності — і я поважаю її вибір.
Я завжди раджу всім матусям підтримувати ті якості та здібності, які найяскравіше проявляються в дитині, і головне — враховувати її власні бажання. Адже найкращий розвиток — це той, який іде зсередини.
Якби ви могли звернутися до жінок, які бояться розпочати свій шлях через сім’ю, вік або страх осуду — що б ви сказали їм сьогодні, як жінка, яка пройшла власний шлях?
Я хочу сказати найголовніше: не бійтеся бути собою і не бійтеся комусь не сподобатися. Найважливіше — це ваш внутрішній спокій і ваше особисте щастя. Не варто озиратися на те, що скажуть інші. Потрібно вміти слухати себе, свої справжні бажання та потреби.
Якщо у вас є підтримка близьких, рідних людей, які вас люблять і поважають, — це і є найцінніше. Наповнюйтеся цією любов’ю, цією енергією, адже саме вона дає силу й опору. Усі зовнішні фактори насправді не мають вирішального значення.
Робіть те, чого прагне ваша душа, якщо це морально, етично, щиро й не суперечить людським цінностям. Любіть себе, поважайте тих, хто поруч, і завжди відповідайте добром на добро. І взагалі — робіть більше добрих справ.
Навіть якщо вам здається, що хтось налаштований негативно, намагайтеся лікувати цей світ своєю чистою енергією, світлом і добротою. Ми прийшли у цей світ, щоб нести позитивну місію, щоб зцілювати, підтримувати й надихати.
Вірте в Бога, довіряйте йому — і нехай Він веде вас правильним шляхом.
