Українське кіно давно не бачило такого ефекту. Документальний фільм «Антарктида» Антона Птушкіна став беззаперечним хітом прокату, зібравши рекордний бокс-офіс і довівши: навіть стрічка, створена з YouTube-логіки, може працювати за правилами великого екрана — і вигравати.
Це не лише найуспішніший український документальний фільм року. За фінансовими показниками «Антарктида» увійшла до числа найбільш прибуткових кінопроєктів країни за останнє десятиліття. Формула успіху — у поєднанні масштабу, сильної авторської присутності та точного відчуття часу.
Антон Птушкін давно працює з мільйонною аудиторією. П’ятнадцять із двадцяти двох його «Великих випусків» на YouTube зібрали понад 20 млн переглядів кожен. Подорож разом із 30-ю Українською антарктичною експедицією на станцію «Академік Вернадський» спочатку замислювалася у звичному для глядачів форматі тревел-відео. Та вже на етапі монтажу стало зрозуміло: ця історія потребує іншого масштабу.
Фільм вийшов у прокат 4 вересня — і практично одразу став подією. За перші три тижні його подивилися 325 000 глядачів, а станом на початок жовтня касові збори сягнули 71 млн грн (приблизно $1,8 млн). Для української документалістики це абсолютний рекорд. Для національного кіно загалом — п’яте місце за зборами за останні десять років.
Для порівняння: стрічка «Яремчук: Незрівнянний світ краси», що посідає другу сходинку серед документальних фільмів, зібрала 15,3 млн грн.
По-справжньому унікальною «Антарктиду» робить економіка проєкту. За оцінками представників ринку, продакшн фільму такого формату коштує $30 000–40 000. Значну частину бюджету вдалося покрити ще до старту прокату — завдяки партнерствам із сервісом Bolt та мережею аптек «Подорожник».
Маркетингова кампанія також була нетипово стриманою. За оцінками експертів, на промо витратили до 1 млн грн — без агресивної реклами, але з чіткою присутністю у кінотеатрах, передпоказами та зовнішньою рекламою. Головним драйвером стала особиста медіаекосистема Птушкіна: трейлери у TikTok набирали до 2,4 млн переглядів, в Instagram — понад 1,7 млн.
Касові збори розподілялися за класичною моделлю: близько 50% залишалося кінотеатрам, до 20% — дистриб’ютору, решта — авторам та інвесторам. Виробництвом і продюсуванням займалася компанія Птушкіна «Все сам», дистриб’ютором виступила B&H Film Distribution.
За оцінками учасників ринку, чистий дохід автора від прокату міг становити $450 000–650 000. Водночас кінотеатральний реліз став лише першою сходинкою монетизації.
10 грудня «Антарктида» одночасно з’явилася на Netflix і YouTube. За дев’ять днів на YouTube фільм переглянули понад 2,1 млн разів, а на Netflix у перший тиждень стрічка увійшла до топ-3 найпопулярніших фільмів в Україні. За оцінками експертів, угода зі стримінговою платформою могла принести від $30 000 до $200 000, залежно від умов і рівня ексклюзивності.
Парадоксально, але «Антарктида» взагалі не мала з’явитися. У жовтні 2024 року на форумі Kyiv Media Week Птушкін зазначав, що в документалістику він «зайшов і вийшов». Його перша картина — «Ми, наші улюбленці і війна» — зібрала 4,6 млн грн і увійшла до п’ятірки найкасовіших українських документальних фільмів.
У березні 2025 року блогер вирушив до Південного полюса, приєднавшись до українських полярників. Він знімав перехід криголама «Ноосфера», життя на станції «Академік Вернадський» і побут експедиції зсередини. Коли половина матеріалу була змонтована, команда орендувала невеликий кінотеатр для перегляду. Рішення ухвалили одностайно: цей фільм має вийти на великі екрани.
Робота над стрічкою тривала пів року. Сам Птушкін називає «Антарктиду» найцікавішим матеріалом у своїй кар’єрі — від подолання протоки Дрейка до можливості зазирнути в повсякденне життя полярників.
На думку експертів ринку, успіх «Антарктиди» — результат поєднання кількох чинників. Перший — глобальний запит на ескапізм. Другий — зрозумілий і теплий формат, що підходить для сімейного перегляду. Третій — чітко артикульована «наша» історія: український криголам, українська станція, українська наука — і пінгвіни як емоційний акцент.
Важливу роль відіграв і бренд Птушкіна, який неможливо відтворити або масштабувати. Його аудиторія дорослішала разом із ним і сьогодні приходить у кіно цілими родинами. Перші глядачі стали природними амбасадорами фільму, передаючи рекомендації з уст в уста. Сам автор додатково підтримував інтерес, записуючи персональні відеозапрошення до конкретних кінотеатрів.
Свою роль зіграв і вдалий вибір репертуарного вікна: на момент виходу «Антарктиди» у прокаті практично не було прямих конкурентів.
«Антарктида» принесла результат не лише творцям. Під час закордонного благодійного туру Птушкін зібрав майже 24 млн грн для фонду «Повернись живим», а під час українського прокату — понад 2,2 млн грн донатів для полярників, які нині служать у Силах оборони України.
Цей фільм став доказом того, що українська документалістика може бути масовою, комерційно успішною й емоційно об’єднуючою. І, можливо, найважливіше — «Антарктида» показала: великий екран більше не є закритою територією для авторів цифрової епохи. Навпаки, саме вони сьогодні приносять у кіно нову енергію, нову аудиторію й нові правила гри.
