24 серпня 2015 року 11 – річний Микола Нижниковський підірвався під час вибуху артилерійського снаряда. Внаслідок цієї трагедії його молодший брат, чотирирічний Даня, загинув на місці. За словами очевидців нещастя, підліток, який дивом вижив виглядав так, ніби його прокрутити в м’ясорубці. Хлопчик отримав важку черепно-мозкову травму, осколок пошкодив ліве око і буквально спотворив обличчя. Хірурги військового госпіталю, в який Колю доставили українські військові, ампутували йому обидві ноги і праве передпліччя. Майже місяць хлопчик перебував на межі життя і смерті. Лікарі оцінювали стан пацієнта як вкрай важкий і, щоб позбавити від нестерпного болю, ввели його у штучну кому. Однак всупереч найгіршими прогнозами Коля вижив. Усвідомивши, що з ним сталося, спочатку часто плакав, а потім замкнувся в собі. Страшно уявити, що б чекало на покалічену війною дитину зі звичайної сім’ї, що мешкає в маленькому прифронтовому селищі Володарське (Нікольське) під Маріуполем, якби не хірурги з Канади … Фахівці закрили дитині отвір в лобовій кістці за допомогою титанової пластини, виправили шрам, який проходив через весь лоб, зрізали грубі келоїдні рубці на щоці та підборідді, пересадивши туди шкіру зі стегна.
Потім, за участю волонтерів, допомогли відправити хлопчика в спеціалізовану клініку «Шрайнерс» в Монреалі, де Коля проходив лікування, реабілітацію та протезування. Він переніс безліч операцій. На травмоване око йому пересадили донорську рогівку, і це допомогло повернути зір.
Коли про нього зняли документальний фільм, який транслювали на провідному телеканалі Канади Коля став знаменитістю. Маленький українець вразив канадців недитячою силою духу. Незважаючи на високу ступінь ампутації кінцівок, він швидко навчився ходити і навіть бігати на протезах. З ним зустрівся прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо, йому аплодували стоячи в Парламенті, пропонували квартиру, машину, громадянство…
Але наприкінці листопада 2016 року Микола повернувся в Україну і почав активно займатися плаванням під керівництвом запорізьких тренерів Ірини Павельєвої та Наталії Самородіної. Вже на перших змаганнях почав завойовувати призові місця. Так з’явилася мрія — стати паралімпійських чемпіоном. За чотири роки тренування часто переривалися операціями і різними випробуваннями. З 1 червня 2020 року Коля почав тренуватися і пробиватися до своєї мрії в Києві під керівництвом Тимофія Нагорного.
Пане Тимофіє, з цього року ви професійно допомагаєте Миколі Нижниковському, розкажіть про ваші досягнення і плани.
Колі я допомагаю вже 5 років і намагався завжди, в міру моїх сил і можливостей брати участь в його багатостраждальній долі і спортивній кар’єрі. Заключну операцію пройшли в березні цього року, потім було два місяці реабілітації, а з червня почали тренуватися разом з рекордсменом світу Олегом Лісогором.
Отже, активна фаза вашої співпраці почалася саме в цьому році, судячи з інформації в соціальних мережах і ЗМІ?
Я приїхав до Колі 31 грудня 2019 року додому в Запоріжжя і зрозумів, що йому потрібна моя допомога і участь. Ми обговорили з його мамою Аллою всі питання і склали спільний план дій. Це операція, реабілітація, організація тренувального процесу, придбання житла і т.д.
Вже з 1 червня він почав ставати дуже помітним і популярним. Я так розумію, це не диво, а конкретно ваш почерк — залучення уваги ЗМІ та громадськості до людини з інвалідністю, яка хоче стати чемпіоном.
Можна і так сказати. У міжнародний День захисту дітей, 1 червня, було створено проєкт за участю Колі і ми голосно заявили про його амбіції та мрії — стати паралімпійських чемпіоном. Звернулися до народних обранців, чиновників й бізнесменів …
Чи була ця ініціатива результативною?
На жаль, із 432 народних депутатів ніхто не відповів на наші листи. І ми в день парламентаризму, 30 червня, прийшли з Колею до Верховної Ради України. Не буду розповідати, яка реакція була у народних обранців на покаліченого війною підлітка. Хочу відзначити Жана Беленюка, який перший підійшов до Колі і пообіцяв всебічну підтримку. Для нас є надзвичайно важливою його участь і сприяння у вирішенні нагальних проблем.
Після встановлення рекорду Коля справив враження на всіх і, я сподіваюся, зараз проблем з фінансуванням вже не буде.
Для нас було важливо, щоб Микола справив враження на уповноваженого Президента з прав людей з інвалідністю Валерія Михайловича Сушкевича. Він професіонал своєї справи і завдяки його талантам й старанням Україна виборола третє місце в загальнокомандному заліку на літніх паралімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро. Упевнений, що Валерій Михайлович зауважив прогрес у тренуваннях і буде готовий найближчим часом знову зустрітися з Колею.
До речі, складно було організувати заплив в Дніпрі? Все ж таки центр Києва, зупинити рух водного транспорту і плавзасобів завдання не з легких.
Це був 628 проєкт за 31 рік моєї активної громадської діяльності, ми справлялися із завданнями і складнішими. Користуючись нагодою, хочу подякувати начальнику річкової поліції Києва полковнику Тарасу Полієнку, директору комунального підприємства «Плесо» Віталієві Боярчуку і голові правління громадської спілки «Труханів острів» Олексію Каленкскому — завдяки спільним зусиллям у нас все вийшло злагоджено, професійно і без проблем.
Ну і останнє запитання. Чим ви і ваш вихованець збираєтеся дивувати нас далі?
Я усвідомлюю, що Микола Нижниковський стане прикладом для однолітків і співвітчизників. Ми крок за кроком покращуємо його впізнаваність і спортивні результати. 30 серпня він проплив уже 2 км на відкритій воді. Його зустрічали Голова ЮНІСЕФ Лотта Сільвандер, Президент Торгово-Промислової Палати Геннадій Чижиков, олімпійські чемпіони, волонтери і звичайні люди, які вже встигли стали його друзями. Після чергового рекорду його запросив на зустріч легендарний спортсмен і зірка Голлівуду Жан Клод Ванн Дам. Саме тому я глибоко переконаний, що Микола Нижниковський досягне успіху не тільки в спорті, але й в кіноіндустрії та шоу-бізнесі. Йому є чим дивувати і надихати людей!
