Володимир Іванищев працює в медицині понад 30 років. За цей час він спостерігав масштабну технологічну трансформацію галузі — від обмежених можливостей діагностики 1990-х до сучасних лабораторних досліджень, регенеративної медицини та генетичних технологій. Водночас головним питанням для лікаря залишається не лише те, наскільки далеко просунулася медицина, а й те, як людина використовує ці можливості. В інтерв’ю говоримо про профілактику, майбутнє дерматології, професійну довіру до лікаря, вплив соціальних мереж на сприйняття зовнішності та рішення, від яких залежить якість і тривалість життя.
За останні три десятиліття медицина здійснила колосальний технологічний прорив. Коли я закінчував медичний інститут у 1994 році, один апарат МРТ міг обслуговувати фактично цілу область. Сьогодні можливості інструментальної та лабораторної діагностики принципово інші. Те, що колись здавалося майже фантастикою, — робота зі стовбуровими клітинами, генетичні технології — стало частиною сучасної науки й медицини.
Однак технологічний прогрес сам по собі не вирішив проблему здоров’я населення. Одними з найбільш недооцінених викликів сучасності я вважаю надлишок калорій і гіподинамію, а також пов’язані з ними надмірну вагу / ожиріння, інсулінорезистентність і цукровий діабет. Значною мірою ця проблематика пов’язана зі способом життя: недостатньою фізичною активністю, харчовими звичками та споживанням ультраоброблених продуктів.
Дерматологія охоплює величезну кількість захворювань, і походження деяких із них досі вивчене не повністю. Це стосується, зокрема, псоріазу, екземи, нейродерміту та низки інших патологій.
Я очікую подальшого розвитку лабораторної та біохімічної діагностики, яка дозволятиме точніше визначати внутрішні фактори, пов’язані зі станом шкіри. Метаболічні, ендокринні, імунні процеси та робота шлунково-кишкового тракту можуть мати значення для перебігу дерматологічних захворювань.
Наступним важливим кроком стане глибше розуміння цих взаємозв’язків і виявлення конкретних біомаркерів та механізмів, які дозволять точніше встановлювати причини хронічних рецидивуючих захворювань шкіри та підбирати ефективніші підходи до лікування.
Не можу сказати, що один випадок кардинально змінив мої професійні принципи. Я належу до покоління лікарів, яких навчали клінічного мислення та індивідуального підходу до пацієнта, і ці принципи залишаються для мене важливими.
Проте один випадок я справді пам’ятаю. Близько п’яти років тому до мене звернулася пацієнтка для комплексного обстеження, під час якого ми виявили порушення вуглеводного та ліпідного обміну. Відтоді ми продовжуємо співпрацювати. Приблизно двічі на рік вона проходить комплексні обстеження та чекапи. За цей час були періоди значного покращення й погіршення показників, доводилося коригувати підхід і розглядати консультації інших спеціалістів.
Зрештою ми отримали дуже хороший результат, а наша співпраця триває й сьогодні. Для мене особливо цінно, що протягом усіх цих років пацієнтка зберігає довіру до мене як до фахівця та залишається однією з моїх найвідданіших пацієнток. Ця історія стала підтвердженням того, наскільки важливими при роботі з хронічними станами є довіра між лікарем і пацієнтом, тривала взаємодія, послідовність і готовність коригувати стратегію залежно від ситуації. Швидких результатів тут може не бути, але це не означає, що потрібно припиняти пошук рішення.
Серед сучасних ін’єкційних методик я віддаю перевагу плазмотерапії. Вона використовує власний біологічний матеріал пацієнта, тому має високий профіль біосумісності та мінімальний ризик алергічних реакцій. PRP і препарати на основі фібрину діють локально та стимулюють природні процеси відновлення тканин. Інтерес до регенеративної медицини у світі постійно зростає.
Ботулінотерапія та філери також можуть бути ефективними за умови використання сертифікованих препаратів, правильного дозування й роботи кваліфікованого лікаря. Водночас залишки філерів, зокрема хімічні сполуки та зшивки, що входять до їхнього складу й надають препаратам необхідної стійкості, можуть тривалий час зберігатися в тканинах. Надмірне використання філерів може призводити до набряклості, міграції препарату та так званого overfilled face syndrome.
Значна частина відповідальності за здоров’я та довголіття перебуває в наших власних руках. Лікар найчастіше підключається тоді, коли проблема вже виникла, тоді як багато щоденних рішень ми ухвалюємо самостійно.
Харчування, фізична активність, сон, умови життя, оточення та регулярна профілактика формують фундамент здоров’я протягом багатьох років. Медицина може діагностувати, лікувати й допомагати контролювати захворювання, але вона не може повністю компенсувати спосіб життя.
Тому моє головне послання дуже практичне: ставтеся до свого здоров’я усвідомлено. Обирайте те, що ви їсте, достатньо рухайтеся, дбайте про сон, проходьте профілактичні обстеження й не чекайте моменту, коли організм уже змусить звернути на себе увагу.
