Понад 30 років Тетяна Вільчинська створює бізнеси на перетині підприємництва, творчості та інтуїції. У 1994 році вона залишила роботу у сфері музики й зайнялася текстильним дизайном, згодом перетворила власне ім’я на бренд, відкрила салони та бутік-готель на березі моря, почала інвестувати в нерухомість і зацікавилася ювелірною сферою.
Ми поговорили з Тетяною Вільчинською про сміливість починати з нуля, ціну власного імені в бізнесі, рішення на межі розрахунку та інтуїції й уміння перетворювати ідеї на реальні проєкти.
Ви розпочали власний бізнес ще у 1994 році й за понад 30 років пройшли шлях від текстильного дизайну до власних салонів, готельного бізнесу, ювелірної сфери та інвестицій у нерухомість. Яке рішення стало точкою, після якої підприємництво перетворилося для вас на спосіб мислення і життя?
Коли в Україні почалася перебудова, зарплати не вистачало на життя, хоча у сфері музики я працювала на трьох ставках. У певний момент зрозуміла, що більше так не хочу. Ще в юності я поставила собі за мету стати відомою, забезпеченою, незалежною та вільною людиною. Тому звільнилася й пішла в бізнес.
Відкриваючи перший салон, я передусім хотіла реалізовувати власні ідеї. Клієнтів швидко стало настільки багато, що графік був розписаний на два-три місяці вперед. Згодом я відкрила другий магазин, а «Салон гардин Тетяни Вільчинської» став упізнаваним брендом.
З часом я зрозуміла, що мені завжди буде замало одного напряму. Коли ідея вже реалізована й система працює, мені цікаво рухатися далі. Так з’явився бутік-готель на березі моря — ще одна моя мрія, яка стала реальністю.
Мабуть, саме за це я люблю бізнес: ти можеш придумати те, чого ще немає, а потім побачити це в реальному житті. Для мене це драйв, розвиток і свобода. Це максимум життя. Це я.
Ваше ім’я стало брендом у сфері текстильного дизайну. Як вам вдавалося залишатися впізнаваною та конкурентною, коли змінювалися тренди, клієнти й сам ринок?
Ринок постійно змінюється разом зі смаками людей. Тому потрібно знаходити нових постачальників, стежити за тенденціями й переглядати власні підходи. Але якщо весь час лише повторювати за ринком, дуже легко втратити власне обличчя.
Я довго вагалася, чи називати салон своїм ім’ям. Розуміла, що тоді фактично підписуюся під кожною роботою. Коли твоє ім’я стоїть на вивісці, воно має гарантувати результат.
Ми робили ставку на якісні тканини, сильну роботу майстрів та оригінальні дизайнерські рішення. Я напряму працювала з фабриками Стамбула й шукала виробників, які могли втілювати мої власні ідеї. Escardin виготовляла для мене ексклюзивний тюль за моїми ескізами, а завдяки Anka я могла привозити гардини, представлені на міжнародних виставках.
Мені ніколи не було цікаво продавати те саме, що можна знайти всюди. Хотілося, щоб людина приходила до нас саме за тим, чого не отримає в іншому місці.
За роки в бізнесі вам доводилося проходити через економічні кризи та періоди великої невизначеності. Який виклик найбільше змінив вас — і чого навчив про гроші та ризик?
Найсильніше мене змінила криза 2008 року. Я відчула її наближення інтуїтивно: розірвала контракт на купівлю нерухомості й відклала два великі проєкти. За два тижні різко змінився курс долара. Якби я тоді не зупинилася, наслідки могли бути дуже серйозними.
До кризи салон мав замовлення на два місяці вперед, а у 2009-му клієнтів майже не стало. Ціни зросли, люди відкладали великі покупки. Для мене це був момент, коли успішний бізнес раптом перестав здаватися чимось гарантованим.
Відтоді я завжди залишаю фінансовий резерв. Я розділяла кошти на розвиток бізнесу, особисті витрати, подорожі та інвестиції й не змішувала ці бюджети. Ця дисципліна згодом допомогла мені пройти і пандемію, і початок повномасштабної війни.
Але є рішення, які неможливо прийняти лише за цифрами. Наприкінці 2021 року я відмовилася інвестувати в прибутковий об’єкт нерухомості, хоча з погляду розрахунків усе виглядало добре. За кілька місяців почалася війна. З роками я навчилася серйозно ставитися до внутрішнього відчуття, навіть коли не можу одразу пояснити його логічно.
Ви реалізовували себе у дизайні, готельному бізнесі, ювелірній сфері та нерухомості. Як ви розумієте, що нова ідея справді варта ваших інвестицій?
Мене легко захопити новою ідеєю, але набагато складніше переконати вкласти в неї гроші. Перед цим я вивчаю ринок, попит і те, куди рухається сфера.
Це добре видно в текстильному дизайні. Колись клієнти обирали ламбрекени, важкі гардини, багато тюлю. Сьогодні їм ближчі ролети, жалюзі, простір і рішення, які не потребують складного догляду. Можна дуже любити певну естетику, але бізнес не може ігнорувати те, як змінюється життя людей.
Так само було з нерухомістю: я вивчала можливості в Чорногорії, Іспанії та Польщі, але зрештою обрала проєкт в Україні, який на той момент здався мені найцікавішим.
А дорогоцінне каміння спочатку взагалі не було бізнесом. Це було моє захоплення. Близько десяти років я вивчала цю сферу, спілкувалася з ювелірами, продавцями каміння та виробниками прикрас. Мені подобається спочатку зануритися у світ, який мене захопив, зрозуміти його зсередини — і лише потім думати, чи може з цього народитися новий проєкт.
У багатьох ваших проєктах особистий бренд пов’язаний із бізнесом — від салонів під власним ім’ям до TikTok-блогу про дорогоцінне каміння. Яку роль сьогодні відіграють публічність і репутація?
Публічність відкриває можливості: люди швидше тебе знаходять, бачать твою роботу, розуміють, хто за нею стоїть. Але разом із впізнаваністю зростає й відповідальність.
Для мене репутація має величезну цінність. Вона створюється роками, а втратити її можна дуже швидко. Я звикла бути чесною й відкритою, а в принципових питаннях не погоджуюся на компроміси, навіть якщо комусь це незручно.
Гроші можна заробити знову. Повернути довіру значно складніше. Тому для мене власне ім’я в бізнесі — це передусім відповідальність за те, що ти робиш і що залишаєш після себе.
Маючи за плечима понад 30 років у бізнесі, що ви порадили б людині, яка сьогодні починає власну справу?
Не бійтеся починати, але спочатку чесно дайте собі відповідь: чого ви хочете і скільки готові заради цього зробити.
Вивчіть ринок і конкурентів, визначте необхідні ресурси, порахуйте витрати та ризики. І ніколи не вкладайте в проєкт абсолютно все. Я завжди залишаю резерв — у бізнесі неможливо передбачити кожен сценарій.
Для мене є ще одне правило: аналізувати потрібно до того, як ухвалене рішення. Можна довго рахувати, сумніватися, слухати себе. Але коли рішення вже прийняте, потрібно діяти. Інакше навіть найкраща ідея так і залишиться ідеєю.
Фотограф: Катерина Арендарчук
Візаж: Zimoha beauty space, майстер Софія
Локація: «Корона Вітовта»