Анна та Марія, дует ANNA MARIA — українські співачки, авторки пісень, музикантки. Вони співають 20 мовами світу, були фіналістками Національного відбору на Євробачення-2019, перемогли в телепроєкті «Шанс», а сьогодні — це голоси, які звучать від шпиталів до великих сцен, несучи надію й силу. Їхня пісня «Бути щасливими» стала справжнім гімном сьогодення, а кліп «Light Up» із Олександром Усиком — переможцем міжнародних фестивалів. Ми поговорили з ними про місію музики, внутрішню опору, материнство, війну і просте щастя, яке не втрачає своєї цінності.
Ви часто виступаєте в зовсім різних просторах — від європейських сцен до шпиталів і передової. Як змінюється ваше внутрішнє відчуття музики в цих контекстах? Що для вас означає виступати саме зараз, у час війни?
Для нас завжди головне — це люди. Там, де ми знаємо, що потрібні наші пісні, наші голоси — ми приїдемо і будемо співати! І на великій сцені з оркестром, і в шпиталі у палаті — для двох людей…
Зараз ми по-іншому почали дивитися і на кожен виступ, і на своє призначення як музиканток у цей переломний і непростий час для країни. Чесно кажучи, ще більше усвідомили, яка це потужна сила — музика.
Був один випадок, який змусив нас багато переоцінити. Ми приїхали з концертом на передову — досить гарячу точку. Там не було ані апаратури, ані мікрофонів. Тільки гітара і наші два голоси. І ми співали для військових.
Після виступу один із захисників підійшов до нас і сказав: «Дівчата, дякую вам. Ви зробили те, чого не зробив жоден психолог… Ви лікували наші душі». Таке запам’ятовується на все життя. Без перебільшень.
Пісня «Бути щасливими» знайшла сильний відгук у тисяч людей, стала своєрідним саундтреком сьогодення. Як вона народилась? І що для вас — бути щасливими у такі непрості часи?
Цю пісню ми написали, коли самі переживали досить непростий період у житті. Взагалі, кожен момент народження пісні — це маленьке диво. І тут було так само.
Ідея прийшла миттєво. Ми гуляли по Києву, був теплий осінній вечір. Дивилися на людей, і раптом промайнула думка: «Ми всі такі різні, але кожен з нас хоче бути щасливим». Ми швиденько дістали телефон і на диктофон наспівали шматочок. Цей запис, до речі, залишився!
Коли пісня вийшла, ми не встигали відстежувати — вона розлетілася, її підхопили. Вона звучала всюди. Люди полюбили її. Нам багато пишуть: «Ваша пісня дає надію», «Це гімн життя». А це дуже важливо зараз.
Щастя сьогодні — у простому. Прокинутись, обійняти дітей, зустрітися з друзями, дочекатися дзвінка…
Кліп «Light Up» з Олександром Усиком — влучне поєднання сили, ніжності та надії. Як проходила робота над цим проєктом? І що ви особисто вклали в цю історію?
Ми давно є шанувальницями Олександра Усика, тим більше ми земляки, із Сімферополя. Обожнюємо його як боксера, і дуже поважаємо його як людину.
Ми не пропустили жодного бою, завжди вболіваємо. І коли запропонували йому стати героєм кліпу «Light Up» — дуже хвилювались, чи погодиться. Довго чекали на відповідь… І коли вона прийшла — ми були на сьомому небі від щастя!
Це історія про силу духу. Про те, що Чемпіоном можна стати, лише подолавши себе. Що навіть у темряві можна зберегти світло — або надихнутись світлом іншої людини. Ми вирішили показати це на прикладі боксу, бо нас самих цей спорт надихає.
Ваш дует існує багато років, але в кожної з вас — свій унікальний шлях: сім’я, материнство, служба чоловіка у ЗСУ. Як ці досвіди впливають на вас як артисток і як жінок?
На творчість впливає абсолютно все. Якщо змінюємось ми — змінюються й пісні. Бо ми пишемо про себе, свої емоції, про те, що нас самих чіпляє.
У Маші — двоє дітей. Вони часто перші слухачі наших пісень! А ще мотивують працювати більше. До речі, син Маші грає на барабанах, донька любить співати, зараз дуже любить нашу «Бути щасливими».
У Анни — коханий у Збройних Силах України. Він теж творча людина, поет. Але у 2022-му пішов захищати країну. Це його свідомий вибір, яким ми пишаємось. Але це дуже непросто: жінки військових це зрозуміють. Особливо важко, коли він на бойових і без зв’язку. І тоді підтримка — найважливіше.
Ви багато займаєтесь благодійністю, виступаєте для військових, лікарів, дітей. Як тримаєте баланс між емоційним виснаженням і потребою ділитись?
Буває по-різному. І втома, і руки опускаються. Але тримає розуміння: ми потрібні. Ми бачимо, як важливо те, що ми робимо. Ми не шкодуємо енергії — викладаємось на всі 200%.
Є обмін енергії. Очі людей після концерту, повідомлення зі словами подяки — це все дуже надихає. Іноді здається, що сил нема, у такі моменти завжди звертаємось до Бога. І сили приходять. Диво — але воно відбувається знову й знову.
Ви маєте вражаючий досвід — і телевізійні перемоги, і міжнародні нагороди, і вірусні хіти. Як змінилось ваше уявлення про успіх? Яке місце в житті займає амбіція?
За ці роки було всяке: злети, падіння, переломні моменти. Але головне — не зупинятись. Не вийшло? Спробуй ще. Все буде добре.
Ми спокійніше ставимось до успіху. Не гонимось за ним, бо всьому свій час. Та й що таке успіх? Для когось — зібрати стадіон. А для когось — викликати посмішку.
Звісно, у нас багато планів, багато ідей. Але головне — не забути, навіщо все це. Ми любимо музику, людей, сцену. Це — наше повітря. І якщо робити це з любов’ю, слухач це відчує.