Ситуація з коронавірусом у Китаї наочно продемонструвала ефективність дистанційних форматів навчання, що дозволяють максимально уникнути необхідності проведення офлайнових зустрічей між школярами, вчителями та батьками. Скориставшись зростаючим попитом з боку користувачів і політикою підтримки, приватна онлайн-освіта була схвалена владою, що відбилося на цінах акцій таких компаній. Незважаючи на вдаване благополуччя освітнього ринку в Китаї, варто відзначити, що більшість компаній знаходилося практично в умовах «виживання» через величезне навантаження. Ми постаралися проаналізувати основні тенденції, які торкнулися EdTech компанії в Піднебесній. Ймовірно, ці ж тенденції ми побачимо в інших країнах в середньостроковій перспективі після спалаху інфекції.
По-перше, на тлі поширення інфекції більшість компаній вирішили запропонувати безкоштовний доступ до своїх онлайн-послуг. Однією з них стала Youdao, яка оголосила про надання безкоштовного доступу учням початкових і середніх класів у школах в Ухані. Пізніше компанія розширила доступ до своїх ресурсів для користувачів по всій країні. Згодом інші компанії, такі як TAL і New Oriental, включаючи постачальників освітнього контенту за бізнес-моделлю SaaS (Software as a Service), почали надавати студентам вільний доступ до своїх продуктів. На початковому етапі основні гравці на ринку використовували це в якості основного інструменту залучення нових користувачів. Деякі компанії прагнули попри все збільшити кількість абонентів і вже після цього міркувати над стратегією монетизації. Однак специфіка освітнього ринку, як виявилося, не завжди може масштабуватися за загальними законами інтернет-бізнесу. Через те, що найважливішою складовою освітньої сфери залишається саме якість обслуговування, стандартні стратегії не підходять.
Для освітніх онлайн-проектів, які надають безкоштовний доступ до своїх сервісів на тлі боротьби зі спалахом коронавіруса, стратегія перемоги на другому етапі передбачає інший підхід. Просто запропонувати безкоштовне використання – недостатньо. Основними гравцями тут є компанії, які безпосередньо створюють освітній контент, надають освітні послуги, а не просто є його постачальниками або маркетплейсами.
Ситуація в Китаї показала, що державна підтримка рішень дистанційного навчання викликала стрімке зростання кількості батьків та школярів, які навчаються онлайн. Таким чином, спалах епідемії не тільки позитивно позначився на розвитку онлайн-освіти, а й заощадив владі Китаю майже 240 мільярдів юанів, які могли піти на навчання педагогів і просування державних рішень. Забігаючи вперед, хотілося б відзначити, що схоже явище ми зараз спостерігаємо в Україні, де практично всі освітні онлайн-платформи зіткнулися з різким напливом нових користувачів. Сподіваємося, що цей ринок не буде монополізований, а залишиться відкритим для нових компаній.
Незалежно від того, чи роблять освітні компанії безкоштовний доступ до своїх сервісів чи ні, ситуація з коронавірусом змусила їх сфокусуватися на іншому. Через високі витрати та обмежений прибуток більшість онлайн-компаній зіткнулися з проблемою «виживання». Проблема виявилася гострою не тільки для стартапів на ринку онлайн-освіти, які часто стикаються з фінансовими втратами і в основному залежать від збільшення свого фінансування, але також і для великих традиційних освітніх установ, які стали переводити свій оффлайн-бізнес в онлайн-формат. Перед багатьма EdTech компаніями Китаю, як тими, що працюють повністю в онлайні (близько 40%), так і тими, що працюють в змішаному режимі (близько 30%), постало завдання збільшити чисельність свого персоналу в найближчі місяці. Однак частина з них була змушена навпаки скоротити свій штат через оптимізацію витрат. Основною причиною для цього стає посилення конкуренції на ринку, через яку невеликим компаніям важко вижити. Високі витрати на новий контент не виправдовують себе на тлі безкоштовних сервісів і курсів від компаній-лідерів.
Закриття шкіл, навіть якщо воно носить тимчасовий характер, несе великі соціальні та економічні збитки. Зокрема, найбільшої шкоди можуть отримати небагаті або неблагополучні сім’ї, в яких виховуються діти. Як би не ставилися до шкіл, ми все-таки повинні визнати, що класичне оффлайнові навчання в школах вирішує наступні завдання:
Забезпечує необхідне навчання (закриття шкіл позбавляє велику кількість дітей та підлітків можливостей для зростання й розвитку. Наприклад, учні з малозабезпечених сімей, як правило, мають набагато менше можливостей для отримання освіти поза школою та після закінчення школи);
Деякі діти покладаються на безкоштовне або пільгове харчування, що надається в школах. (Це серйозна проблема, яка існує не тільки в Україні, але також у Китаї та США);
Безліч сімей не спроможні забезпечити якісне дистанційне домашнє навчання. Особливо це стосується батьків з обмеженими фінансовими можливостями. Попри технічний прогрес і швидке поширення мобільних технологій по всьому світу, включаючи країни, що розвиваються, величезна кількість людей стикається з нерівним доступом до цифрових освітніх ресурсів. Відсутність доступу до технологій і хорошого інтернет-з’єднання є перешкодою для продовження навчання, особливо для учнів з неблагополучних сімей.
За відсутності альтернативних варіантів батьки, які працюють, часто змушені залишати дітей одних під час закриття шкіл, що проявляється в підвищені ризику, включаючи загрозу життю та інші проблеми для дітей. Інші батьки, які не можуть залишити дітей на самоті вдома, змушені нести високі економічні витрати, пропускаючи роботу.
Соціальна ізоляція. Школи є центрами соціальної активності й взаємодії дітей. Закриття шкіл позбавляє дітей необхідних контактів, які також важливі для їх розвитку, як і навчання в рамках шкільної програми.
