У їхньому житті давно існує чітка динаміка: матчі, ефіри, переїзди, робота на результат. Валерій Бондар звик діяти під тиском і приймати рішення в долі секунди на полі, тоді як Дар‘я Савіна фіксує ці моменти, перетворюючи їх на історії, які формують уявлення про сучасний спорт.
Сьогодні ця пара проживає інший етап — більш інтимний і водночас не менш відповідальний. Очікування першої дитини змінює фокус: амбіції залишаються, але набувають нового сенсу, а дисципліна та витримка виходять за межі професії й стають частиною сімейної моделі.
У розмові — про те, як досвід великого спорту трансформується в підхід до батьківства, чому перемога перестає бути єдиною метою і як виглядає майбутнє, в якому головним результатом стає не трофей, а людина.
Сьогодні ви проживаєте період, коли особисті зміни співпадають із професійними. Як ви відчуваєте цей перехід у батьківство?
Сьогодні ми дійсно проживаємо один із найглибших і найсвітліших періодів у нашому житті. Ми дуже довго мріяли про те, щоб стати батьками, і ось цей особливий момент нарешті настав. Це не просто новий етап — це цілий новий світ, сповнений ніжності, трепету й безумовної любові. Відчуття, які приходять разом із цим переходом, важко передати словами. Це неймовірне щастя, змішане з хвилюванням, відповідальністю і глибоким усвідомленням того, що тепер у нашому житті є маленьке диво, заради якого хочеться ставати кращими щодня.
Даріє, ви працюєте з історіями перемог, а Валерій створює їх на полі. Як цей досвід впливає на ваше бачення майбутнього дитини?
Ми з великим трепетом чекаємо моменту, коли зможемо вже наживо побачити наше маленьке диво. І вже зараз точно знаємо — наша донечка буде найвідданішою вболівальницею «Шахтаря», адже її батьки щиро люблять цей клуб усім серцем. Вона ще до народження проживає дуже насичене життя разом із нами: долає величезну кількість кілометрів у дорозі, переїжджає з міста в місто, з країни в країну, разом із мамою буває на матчах, у прямих ефірах, під час записів інтерв’ю, на зйомках та в багатьох інших процесах. Тож є відчуття, що вона вже зараз формується як сильна, витривала, характерна дівчинка.
Ми впевнені, що успіх, перемоги та амбіції завжди матимуть для неї велике значення. І, можливо, саме цей шлях, який вона почала ще до свого народження, вже закладає в ній той внутрішній стрижень, який допоможе їй упевнено йти до своїх мрій.
Спорт — це дисципліна і результат. Наскільки важливо для вас передати ці принципи дитині?
Ми вже з упевненістю можемо сказати, що вона дуже відповідальна й дисциплінована дівчинка. Адже протягом усього цього часу вона разом із мамою живе в чіткому ритмі — з графіком, поїздками, роботою, витримкою і внутрішньою зібраністю. Тому ці принципи — дисципліна, витривалість і прагнення до результату — для неї вже стають природними.
Але водночас нам важливо, щоб поруч із цим у її житті завжди залишалося місце для радості, легкості й любові до того, що вона робить. Ми хочемо, щоб вона не лише досягала цілей, а й відчувала щастя від свого шляху — і вміла поєднувати силу характеру з теплом серця.
Валерію, чи змінилося ваше ставлення до професії з усвідомленням майбутнього батьківства?
Колись я дуже мріяв про те, щоб саме Дарʼя стала моєю дружиною. Потім усі ці роки я мріяв про те, щоб ми разом стали батьками — і зараз цей момент настав. Ви навіть не уявляєте, наскільки це важливий для мене період і наскільки я щасливий.
Я відчуваю неймовірну силу та енергію в нашій сім’ї. І разом із цим моя мотивація, відповідальність і бажання ставати кращим зросли в рази. З’являється ще глибше розуміння того, заради чого ти працюєш і рухаєшся вперед. Зі свого боку я завжди робив, роблю і буду робити все можливе, щоб моя сім’я була найщасливішою.
Даріє, як змінилося ваше ставлення до амбіцій — у професії й у контексті майбутнього дитини?
Так, безумовно, це відчуття змінилося. Якщо раніше амбіції були більш особистими — про розвиток, реалізацію, досягнення, — то зараз вони набувають глибшого сенсу. Дивлячись на спорт і зсередини, і як журналіст, я розумію, наскільки важливо мати цілі, характер і внутрішній стрижень.
Але тепер з’являється ще одне бажання — не просто досягати свого, а стати прикладом для своєї дитини. Хочеться, щоб вона бачила, як ми йдемо до своїх мрій, як працюємо, не здаємося, віримо в себе. І водночас, щоб її амбіції були її власними — не нав’язаними, а народженими з любові до того, що вона обере.
Тому зараз амбіції — це вже не тільки про мене. Це про майбутнє, про приклад і про те, яке середовище ми створюємо для нашої дитини.
Ви вже говорили про очікування донечки. Яке місце спорт займатиме в її житті?
Ми обидва з раннього дитинства, з 5 років, професійно займалися спортом. Для нас це не просто частина життя, а велика її основа: Валерій і зараз продовжує свій шлях у ролі професійного спортсмена, а Дарʼя, з іншого боку, залишилася в спорті вже в медійному напрямку — висвітлюючи спортивні події та живучи життям футбольної команди 24/7.
Тому ми впевнені, що наша донечка виросте дуже активною та спортивною дівчинкою. Зі свого боку ми хочемо дати їй максимум можливостей — спробувати різні види спорту, відчути, що їй ближче, що приносить радість. А далі вибір буде тільки за нею.
Для нас найважливіше, щоб вона була щаслива в тому, що робить. І ми завжди будемо поруч, підтримуючи її в будь-якому рішенні.
Якщо дивитися на батьківство у довгостроковій перспективі, що для вас стане показником успіху?
Якщо дивитися далеко вперед, то для нас головним показником успіху у батьківстві буде не щось матеріальне чи формальне. Найважливіше — щоб наша донечка виросла щасливою людиною, яка знає себе, відчуває любов і впевнено йде своїм шляхом.
Щоб вона не боялася мріяти, ставила перед собою цілі й досягала їх, уміла підніматися після труднощів і вірила у власні сили. І водночас, щоб завжди відчувала, що в неї є дім, де її підтримають і зрозуміють.
Для нас буде справжнім щастям бачити в її очах світло, щирість і внутрішню гармонію. І якщо через багато років вона з теплом скаже, що поруч із нами відчувала любов, спокій і підтримку, — це і буде наш найбільший успіх як батьків.
