Анжеліка Чорноморець — власниця клінік у Києві та Дубаї, лікар-косметолог, натхненниця й наставниця для багатьох спеціалістів у сфері краси. У цьому ексклюзивному інтерв’ю вона розповідає про роль краси під час війни, міжнародний досвід, секрети успіху й те, чому українки завжди залишаються символом жіночності та сили.
Кажуть, що українки — одні з найкрасивіших жінок у світі. Як ви вважаєте, чому навіть під час війни жінки в Україні не втрачають бажання доглядати за собою? Це щось особливе у нашій культурі?
Так, українки завжди були відомі своєю красою — це наша гордість, наша душа. Це не лише про зовнішність, це про те, як ми плекаємо себе, нашу жіночність, нашу вразливість. Навіть під час війни це як маст-хев: підтримувати свою природну красу, свій внутрішній баланс. Ми завжди прагнемо бути сильними, і краса — це частина цієї сили. Це не про бажання стати менш вразливими, це про те, щоб підтримувати свою красу, яка вже в нас є, як спосіб зберігати віру в себе.
Ви побували на багатьох міжнародних конгресах у Парижі, Сеулі, Барселоні. Який досвід вас найбільше вразив, і чи є щось, що ви вже впровадили у вашій клініці після цих поїздок?
Міжнародні конгреси — це завжди натхнення. Вражає, як в Азії, наприклад у Сеулі, вони випереджають усіх у сфері медичної косметології. Величезна доказова база, новітні препарати — вони справжні лідери. Звідти ми привезли багато нових методик, як-от тумесцентна ліпосакція. Це швидка і ефективна процедура: за 45 хвилин можна забрати зайвий жир і підкоригувати контур обличчя без загального наркозу. А Європа, як Париж чи Монако, — це більше про пластичну хірургію, і тут ми також беремо найкращий досвід. Щоразу після таких конгресів у клініці з’являється щось нове, і це надихає рухатися вперед.
Косметологія під час війни — це не тільки про красу, а й про відновлення. Чи можете розповісти про процедури, які ви робили для відновлення пацієнтів після травм чи опіків? Що вас найбільше вразило в їхніх історіях?
Це дуже важка тема. З початку війни ми працювали практично без перерви, частина клініки стала волонтерським центром. Ми допомагали відновлювати шкіру після опіків, лікували поранення, працювали зі стовбуровими клітинами, які буквально на клітинному рівні відновлюють дерму. Найскладніше — працювати з дітьми. Одна історія, яка назавжди залишиться зі мною: до нас привели 8-річну дівчинку, повністю в опіках. Це неможливо бачити без сліз. Але коли ти бачиш, як після процедур мама вже посміхається, як у дитини з’являється надія, розумієш, що все це недарма. Шрами, рубці — усе це можна зменшити, і це дає людям шанс повернутися до нормального життя.
Як власниця клінік у Києві та Дубаї, ви працюєте з дуже різними клієнтами. Чи відчуваєте різницю у запитах жінок з цих країн? Чи є щось, що вас здивувало в роботі з пацієнтами за кордоном?
Запити жінок, у принципі, схожі. Вони хочуть виглядати молодо, доглянуто. Але українки зараз живуть під тиском війни, і це, звісно, впливає. У Дубаї жінки більш розслаблені, і це помітно: вони легше переносять процедури, швидше бачать результат. У Дубаї мене здивувала одна річ — наскільки наші методики цінуються за кордоном. Українські спеціалісти викликають довіру, навіть серед таких вимогливих пацієнтів. Це дуже надихає.
Ваша робота — це не лише косметологія, але й наука, навчання інших, участь у конгресах. Що вам найбільше подобається у вашій професії, і який момент ви згадуєте як найяскравіший за весь цей час?
Моя професія — це моє натхнення. Найбільше я люблю момент, коли пацієнтка після процедури дивиться в дзеркало і в її очах з’являється радість. Це неймовірне відчуття, коли бачиш, що зробив людину щасливішою. Щодо яскравих моментів, для мене переломним стало те, що я почала викладати. Навчання інших лікарів — це величезна відповідальність, але й нагода ділитися знаннями, які я отримую на міжнародних конгресах. Коли я бачу, як колеги “запалюються” новими методиками, відчуваю, що роблю щось справді важливе.
Як ви вважаєте, що є секретом вашого успіху? Це пристрасть до роботи, підтримка команди чи, можливо, щось інше?
Мій секрет успіху — це любов до своєї справи. Я живу своєю роботою, і це для мене не просто професія, а частина мого життя. Звісно, велика заслуга моєї команди — я працюю з чудовими людьми, які підтримують мене у всьому. І моя сім’я — їхня підтримка для мене дуже важлива. Але головне — це вдячні пацієнти. Їхні посмішки після процедур — це те, що дає мені енергію і мотивацію рухатися далі. Я завжди кажу: успіх — це результат командної роботи, пристрасті до справи і віри в те, що ти робиш.
