Заслужений юрист України, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя. Сергій Алексєєв про поліпшення процедури банкрутства юридичних осіб.
Ухвалення цього кодексу надзвичайно важливе саме зараз. Перш за все, він дозволить поліпшити існуючу процедуру банкрутства юридичних осіб. Це актуальне питання для бізнесу і одне з перших, яке задають іноземні інвестори при ухваленні рішення починати працювати в Україні. За попереднім аналізом, після схвалення відповідного Кодексу ми піднімемось в рейтингу Doing Business одразу на 9 пунктів. Для порівняння – за три попередні роки Україна всього піднялась на 7 пунктів. А це, як ви розумієте, позитивний сигнал для інвесторів, що з Україною можна працювати.
Та для мене цей проект Кодексу важливіший іншим – його ухвалення запровадить в Україні на законодавчому рівні можливість банкрутства фізичних осіб. Така практика вже десятки років застосовується в різних країнах, проте відсутня у нас. Вона дозволяє громадянам, які потрапили до складних життєвих обставин і не можуть виконувати взяті на себе зобов‘язання, у судовому порядку «обнулити» свої борги. Зараз деякі юристи вигадують схеми банкрутства клієнтів через реєстрацію приватними підприємцем, але це не вихід. Питання треба врегульовувати саме на законодавчому рівні, щоб фінансова реабілітація була доступна кожному, хто її потребує.
Ми проводили публічне обговорення проекту Кодексу після його ухвалення у першому читанні. Є багато пересторог як з боку кредиторів, так і позичальників. І це зрозуміло, бо кожен в першу чергу піклується за власні інтереси.
Ще працюючи над законопроектом 2353а «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом», що став основою окремої книги проекту Кодексу саме з банкрутства фізичних осіб, ми ретельно вивчали світовий досвід та рекомендації міжнародних фінансових організацій. Це, як на мене, дозволило нам знайти ту «золоту» середину, щоб максимально безболісно як для боржника, так і кредитора вирішити питання протермінованої заборгованості, передбачивши і низку запобіжників від різноманітних махінацій, і певні гарантії.
Ви праві, у червні 2016 були ухвалені зміни до Конституції в частині правосуддя та нова редакція закону «Про судоустрій та статус суддів». Та чинності ці зміни набрали тільки з 30 вересня. Тобто говорити ми можемо тільки про 1,5 роки судової реформи. За цей час ми практично завершили законотворчий етап і реформа вже перейшла в практичну площину.
Наразі вже маємо сформований оновлений Верховний Суд, почалась переатестація суддів місцевих та апеляційних судів, Конституційний Суд працює з оновленими повноваженнями, зокрема щодо можливості розгляду конституційних скарг від громадян, а наприкінці минулого року Петро Порошенко підписав укази щодо реорганізації місцевих судів.
Не всі знають, але конкурс на посади 120 суддів Верховного Суду був унікальним. Подібного досвіду з одночасного оновлення повного складу такої великої судової інституції не було ніде і тепер до нас по консультації звертаються навіть з Ради Європи. Щодо самого конкурсу, то він виявив певні недоліки, які треба буде виправити. Та це був перший конкурс після початку судової реформи вже за новими правилами, коли кожен етап був максимально прозорим з відеотрансляцією в режимі реального часу. Крім того, активну участь у конкурсі брала громадськість у вигляді Громадської ради доброчесності, даючи висновки щодо кожного кандидата після вивчення його досьє та інформації про нього з відкритих джерел. І саме негативні висновки ГРД незважаючи на високі результати тестувань не дозволили деяким кандидатам стати суддями Верховного Суду.
Це важко спрогнозувати. Все залежить від завантаженості Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка проводить це тестування. Тестування діючих суддів почали одразу після завершення конкурсу до Верховного Суду. Перша група з 990 суддів місцевих та апеляційних судів почала кваліфікаційні оцінювання восени минулого року і на остаточні результати очікуємо вже в середині травня. Друга група з 1700 суддів розпочала цей процес в лютому цього року і їхні результати будуть до кінця року. Загалом же треба провести кваліфікаційне оцінювання понад 5000 суддів.
Ні, для нас це було б рівнозначно колапсу усієї судової системи. Конкурс до Верховного Суду тривав майже рік. Уявляєте, якби рік в Україні не працював жоден суд? Тому поетапне кваліфікаційне оцінювання для нас найкращий варіант. До того ж, багато суддів самі звільнились ще до початку судової реформи. Хтось був не готовий до публічності і декларування статків, хтось не був упевнений у тому, що пройде тестування. Відбулось часткове самоочищення судової системи. Перші ж результати кваліфікаційного оцінювання показали, що більшість суддів відповідають займаним посадам, хоча є й такі, які не підтвердили свої знання.
Як ви знаєте, Петро Порошенко вніс до Верховної Ради законопроект 7440 «Про Вищий антикорупційний суд» і документ вже ухвалено в першому читанні. Зараз на базі нашого Комітету з питань правової політики та правосуддя йде підготовка законопроекту до другого читання. Народні депутати подали 1700 правок і кожну з них треба опрацювати. Сподіваюсь, у травні зможемо винести законопроект на голосування у другому читанні.
Допоки ми не маємо остаточного зведеного документу з урахуванням усіх правок та пропозицій, про це важко говорити. Та, на мою думку, ми маємо не тільки дослухатися до порад наших партнерів, а й дотримуватись міжнародних стандартів правосуддя. А вони передбачають, що процедура обрання суддів спеціалізованих судів не може відрізнятися від процедур обрання суддів загальних судів. Підсудність же має бути предметною, а не суб’єктною, інакше ані ГПУ, ані СБУ чи поліція не зможуть передати жодної справи до антикорупційного суду.
До цього проекту надійшло понад 4400 правок. Це новий рекорд за всі роки роботи Верховної Ради. Попередній рекорд також був встановлений в нашому Комітеті – при підготовці до другого читання змін до процесуальних кодексів, що ухвалювались в рамках судової реформи, ми опрацювали майже 3400 правок. Тобто, досвід маємо. Єдине, опрацювання всього цього масиву потребує часу, бо кожна правки має бути розглянута та проголосована Комітетом.
Що стосується перспектив ухвалення Виборчого кодексу, то це залежатиме від того, яким буде остаточний текст документу. І залежить це не тільки від рішення Комітету, а й сесійної зали, бо автори правок, які не будуть враховані в тексті при доопрацюванні до другого читання, можуть виносити їх на голосування і вже народні депутати ухвалюватимуть остаточне рішення. Тому прогнозувати щось надзвичайно важко.
