Юлія Слободянюк, Олена Сандакова та Яна Григор’єва створили дитячий простір SoloWay, поєднавши гнучкий формат, принципи Монтессорі та індивідуальний підхід до кожної дитини. В інтерв’ю засновниці розповідають про довіру батьків, безпеку під час війни, підтримку матерів і місію зберегти для українських дітей право на повноцінне дитинство.
Юлія Слободянюк
Засновниця SoloWay і пілотеса з десятирічним професійним досвідом. Ідея дитячого простору виникла з її особистого досвіду материнства під час війни та тривалої роботи за кордоном, що змушувала надовго розлучатися з донькою. У SoloWay Юлія створює безпечне й турботливе середовище без тиску та булінгу, де діти можуть повноцінно розвиватися, а батьки — довірити їх професійній команді. В основі проєкту — переконання, що майбутнє України залежить від освіти, цінностей і принципів, закладених у нове покоління.
Олена Сандакова
Співвласниця SoloWay, експертка з маркетингу та операційного розвитку. У проєкті відповідає за позиціонування бренду, формування команди, стандарти роботи й комунікацію з родинами. Розвиває SoloWay як екосистему підтримки, що враховує індивідуальні потреби дітей і допомагає батькам поєднувати турботу про дитину з роботою, відпочинком та особистим життям.
Яна Григор’єва
Вихователька, гувернерка та вчителька групи продовженого дня. Здобула фахову освіту в Кременчуцькому педагогічному коледжі імені А. С. Макаренка та Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка. Працює з дітьми на засадах довіри, прийняття й поваги до особистості, створюючи для них безпечне середовище для розвитку, творчості та пізнання світу.
З якої особистої потреби чи спостереження народилася ідея створити простір для дітей? У який момент ви зрозуміли, що це може стати повноцінним бізнесом із власною філософією та місією?
Ідея народилася з розмови на кухні. Ми говорили про те, що в Києві бракує місць, куди можна привести дитину саме тоді й на стільки годин, скільки потрібно родині.
Мамі можуть знадобитися кілька годин для роботи, особистих справ або відпочинку, але класичний формат дитячого садка для цього підходить не завжди. Водночас нам хотілося створити простір, який відповідав би нашим уявленням про ставлення до дитини, педагогіку, свободу й безпеку.
Так виникла думка: якщо такого місця немає, його варто створити. Після майже року ремонту 1 липня ми відкрилися й здійснили, як любимо говорити, свій перший політ. Сьогодні до нас можна приходити як погодинно, коли родині потрібно залишити дитину на кілька годин, так і регулярно — у форматі звичайного дитячого садка. В обох випадках діти отримують педагогічний супровід, можливості для розвитку та спілкування.
Ви обрали методику Монтессорі як основу роботи з дітьми. Чому саме цей підхід і які його принципи сьогодні, на вашу думку, особливо важливі для покоління, яке дорослішає в умовах війни?
Нам близьке ставлення Монтессорі до дитини як до особистості — із власним темпом, інтересами, емоціями та правом вибору. Завдання педагога — побачити її інтерес і через нього допомагати їй розвиватися.
За цим принципом організований і простір: усі матеріали доступні дитині, є сенсорна, книжкова, музична, спортивна й творча зони, а також місця для усамітнення та відпочинку.
Ми хочемо виховувати дітей, які вміють робити вибір, розуміти власні емоції та ставати самостійними. Під час війни це особливо цінно: коли навколо багато обставин, які дитина не контролює, їй потрібні стабільність, право вибору та відчуття, що її чують і поважають.
Війна змінила повсякденне життя українських родин і водночас умови ведення бізнесу. З якими викликами ви стикаєтеся сьогодні та як вдається зберігати для дітей середовище, у якому є розвиток, гра й відчуття безпеки навіть під час повітряних тривог?
Ще під час пошуку приміщення для нас було принципово важливо мати мінус перший поверх. Під час повітряної тривоги ми переходимо туди й продовжуємо заняття та ігри, не створюючи для дітей додаткового стресу. Простір обладнаний усім необхідним для надзвичайних ситуацій, а за високого рівня загрози ми можемо швидко перейти до підвального приміщення.
Для бізнесу головними викликами сьогодні є кадровий дефіцит, виїзд родин, відключення електроенергії та ризики, пов’язані з опаленням. Ми маємо генератор і альтернативні джерела енергії та постійно адаптуємося до обставин.
Наше головне завдання — щоб діти, які залишаються в Києві, мали дитинство. Тому ми створюємо для них свята, активності та нові враження, а для батьків проводимо безкоштовні зустрічі з психологинею. Родині важливо знати, що поруч є місце, на яке можна спертися.
Сьогодні багато матерів фактично виховують дітей самостійно, поки їхні чоловіки служать, а деякі родини втратили близьких на війні. Наскільки ресурс і психологічний стан мами впливають на дитину та яку роль у підтримці таких родин може брати на себе соціально відповідальний бізнес?
Сьогодні багато жінок фактично виховують дітей самостійно: чоловік може служити, партнера немає поруч, допомоги родини теж може не бути. Навіть у дуже люблячої мами ресурс не безмежний, і постійне виснаження неминуче впливає на атмосферу в родині.
Іноді кілька вільних годин — поспати, вирішити власні справи або побути наодинці — вже допомагають відновитися.
У соціальних мережах ми бачимо дописи мам, які розповідають про втому, складні життєві обставини та відсутність підтримки. У таких випадках ми самі зв’язуємося з ними й пропонуємо допомогу — безкоштовно прийняти дитину на кілька годин або на день. Для нас соціальна відповідальність означає помічати конкретну потребу й допомагати там, де наші ресурси справді можуть щось змінити.
Ви працюєте над проєктом, який передбачає безкоштовні місця для мам, що потребують підтримки й можливості відновитися. Як він працюватиме, кому буде доступний і чи бачите ви в майбутньому цю ініціативу як окремий соціальний напрям вашого бренду?
Зараз ми хочемо перетворити точкову допомогу на системну програму для мам, які виховують дітей самостійно або опинилися у складних життєвих обставинах.
Ми вже безкоштовно приймаємо дітей, коли бачимо в соціальних мережах, що мамі критично потрібен час на відновлення. Самі зв’язуємося з нею та пропонуємо залишити дитину в нашому просторі на кілька годин або на день. Наступний крок — визначити прозорі умови програми, кількість місць і формат роботи.
У перспективі бачимо це як окремий соціальний напрям бренду. Водночас модель має бути фінансово стійкою, щоб ми могли допомагати родинам системно й довгостроково.
Для батьків рішення довірити комусь свою дитину завжди пов’язане з великою відповідальністю. Як ви вибудовуєте цю довіру та що для вас означає створити простір, у якому спокійно почуваються і діти, і дорослі?
Довіра формується через безпеку, відкритість і увагу до конкретної дитини. Для кожного пташенятка ми створюємо індивідуальну карту, де фіксуємо інформацію про алергії, харчування, режим, страхи, звички та інтереси. Команда знає, хто боїться гучних звуків, хто любить книжки, а хто із задоволенням доглядає за рослинами.
Після кожного візиту батьки отримують зворотний зв’язок. Фото й відео ми створюємо та використовуємо лише за згодою родини — приватність для нас є частиною безпеки.
Ми також спостерігаємо за розвитком дитини й обговорюємо з батьками те, що варто підтримати, уникаючи діагнозів і ярликів. Для нас батьки й педагоги — одна команда. Довіра виникає тоді, коли родина бачить: її дитину тут знають, чують і враховують її індивідуальність.