Наталя Лялька — психолог, засновниця освітнього простору «Обійми» та керівниця трьох освітніх закладів у Києві. Понад десять років вона працює з дітьми та родинами, допомагаючи створювати середовище, у якому дитина може зростати впевненою, емоційно стійкою та відкритою до світу.
У час, коли звичні підходи до виховання та освіти зазнають переосмислення, дедалі більшого значення набувають навички, які допомагають дитині адаптуватися до змін, взаємодіяти з іншими та зберігати внутрішню опору. Про вплив війни на сучасних дітей, нову роль вихователя, партнерство між батьками та педагогами, а також про якості, які формуватимуть майбутнє покоління українців, Наталя Лялька розповідає в ексклюзивному інтерв’ю.
Сучасні дослідження все більше підтверджують важливість так званих м’яких навичок — емоційного інтелекту, критичного мислення, комунікації, креативності та вміння навчатися протягом життя.
Як психолог за освітою, я переконана, що саме дошкільний вік є фундаментом для розвитку багатьох важливих якостей. В освітньому просторі «Обійми» ми приділяємо особливу увагу тому, щоб дитина була почутою, могла висловлювати свої емоції, приймати рішення відповідно до свого віку та не боялася ставити запитання.
На жаль, представникам старших поколінь часто забороняли бути допитливими та відкрито проявляти себе. Сьогодні ми розуміємо, наскільки важливо дати дитині право на власний голос і власну думку.
Саме такі діти виростають упевненими дорослими, здатними знаходити своє місце у світі незалежно від того, як він змінюється.
Це одна з найскладніших тем для роздумів.
Українські діти сьогодні дорослішають в умовах, які ще кілька років тому здавалися неможливими. Думаю, зі мною погодяться колеги, які працюють у найбільш складних регіонах країни.
Що ми бачимо? Підвищену тривожність, втому, потребу в більшій увазі та підтримці. Деякі діти стали більш замкнутими, інші, навпаки, проявляють надмірну активність, намагаючись таким чином впоратися зі стресом.
Сучасна дитяча психологія говорить про те, що найкращими ліками для дитини є стабільність, безпечні стосунки та передбачуване середовище. Саме тому ми приділяємо багато уваги щоденним ритуалам, зокрема обіймам.
Для мене особливо важливо, щоб кожна дитина знала: поруч є дорослі, які її розуміють, підтримують і люблять.
Саме це формує необхідну психологічну стійкість, яка сьогодні потрібна нашим дітям не менше, ніж академічні знання.
Я переконана, що професія вихователя сьогодні потребує нового суспільного переосмислення.
У світі штучного інтелекту, цифрових технологій та автоматизації саме людські якості стають найціннішими. Вихователь щодня працює з тим, що неможливо замінити жодною технологією, — людською особистістю.
Це питання безпосередньо пов’язане з попереднім. Діти звикають до вихователів. Вони йдуть на тепло, на улюблену людину. Тому відповідальність керівника полягає не лише в тому, щоб знайти хорошого педагога, а й у тому, щоб утримати його в професії, замотивувати та допомогти відчути власну цінність. І йдеться тут далеко не лише про фінансову складову.
Щоб молоді люди обирали цю професію, вони мають бачити можливості для розвитку, професійного зростання та реалізації власних ідей. Але перш за все вони мають відчувати безпеку.
На жаль, сьогодні не завжди вдається надихнути талановитого педагога залишитися в країні, де триває війна.
В освітньому просторі «Обійми» ми прагнемо створювати середовище, у якому педагог відчуває свою значущість, має простір для навчання та може реалізовувати свій потенціал.
На мою думку, гармонійний розвиток дитини можливий лише тоді, коли батьки та педагоги є партнерами, а не контролерами одне одного.
Сучасні дослідження дитячих психологів одностайно свідчать: найбільший вплив на розвиток дитини має не окремо сім’я чи освітній заклад, а узгодженість їхніх дій.
Я часто спостерігаю, що дитині найважче тоді, коли дорослі навколо неї транслюють різні цінності. Наприклад, у садочку ми навчаємо дитину самостійності, а вдома за неї все роблять дорослі. Або навпаки — батьки працюють над емоційною відкритістю, а дитина стикається з нерозумінням своїх почуттів в освітньому середовищі.
У таких випадках дитині доводиться адаптуватися до двох різних світів.
Саме тому в «Обіймах» ми працюємо за принципом трикутника взаємодії: дитина — родина — педагог. У центрі завжди має залишатися дитина та її потреби.
Наше завдання — не оцінювати одне одного, а спільно шукати рішення, які допоможуть дитині розкрити свій потенціал.
Бо виховання — це не послуга, яку одна сторона надає іншій. Це спільна відповідальність дорослих за майбутнє дитини.
Як засновниця трьох освітніх закладів у Києві та людина, яка понад десять років працює з дітьми й родинами, я з великим оптимізмом дивлюся на покоління, яке зростає сьогодні.
Я бачу в ньому одну надзвичайно важливу рису — високу внутрішню стійкість. Наші діти дорослішають у непростий час, але саме це формує в них здатність адаптуватися, знаходити рішення та не втрачати людяність навіть у складних обставинах.
Сучасні діти дивують своєю адаптивністю. Вони значно легше сприймають нове, ніж попередні покоління, відкриті до різноманітності та не бояться ставити запитання.
Мені хочеться вірити, що саме це покоління будуватиме нову Україну.
Про це нам часто говорять директори та вчителі шкіл, до яких вступають наші випускники. Вони відзначають не те, що дитина раніше за всіх навчилася читати, а те, що вона впевнено почувається в колективі, вміє ставити запитання, слухати інших, висловлювати власну думку та брати відповідальність за свої дії.
Сучасні дослідження педагогів і психологів наголошують, що найкраще прогнозують майбутню успішність дитини не академічні знання, а розвиток виконавчих функцій мозку. Йдеться про вміння концентруватися, контролювати емоції, взаємодіяти з іншими людьми, залишатися допитливими та не боятися складних завдань.
Тому найбільшим досягненням дошкільної освіти я вважаю той момент, коли дитина приходить до школи з внутрішньою впевненістю: «Я впораюся. Я можу вчитися. Я не боюся нового».
Саме ця готовність до життя і є справжнім показником якісної дошкільної освіти.
