Режисер Мартін Скорсезе вважає, що з появою потокового відео кіномистецтво в своєму первісному варіанті перестало існувати: замість великих фільмів масово проводиться контент, орієнтований на заробляння грошей. Своїми думками з цього приводу режисер поділився в есе “Маестро. Федеріко Фелліні і втрачена магія кіно “(Il Maestro Federico Fellini and the lost magic of cinema), яке написав для Harper’s Magazine.
На думку Скорсезе, в наші дні “кіномистецтво систематично знецінюється, відсувається на другий план, принижується і зводиться до найменшого спільного знаменника – “контенту”. І якщо раніше цей термін використовувався переважно в професійних колах і тільки в протиставленні “формі”, то тепер це бізнес-визначення, яке застосовується для всіх відео поспіль: від фільму Девіда Лінча, продовження історії про супергероя і епізоду серіалу до роликів з котиками і реклами Суперкубка. Режисер в цьому звинувачує стрімінг, який “прийшов на зміну перегляду фільмів, точно так же, як Amazon перевершив фізичні магазини”.
Скорсезе обурює те, що сервіси потокового відео сприймають глядача як споживача і вибудовують свої алгоритми з тією лише метою, щоб зацікавити його. Проте він позитивно відгукується про такі онлайн-майданчиках, як The Criterion Channel і MUBI, які займаються кураторським відбором представлених картин.
Прикладом справжнього кіномистецтва режисер вважає Федеріко Фелліні. Він також згадує таких кінематографістів, як Годар, Бертолуччі, Антоніоні, Бергман, Кубрик, Уорхол, Х’юстон, Вісконті, які постійно ставили собі питання “Що таке кіно?” і намагалися на нього відповісти в кожному своєму творінні. У сучасному ж кінобізнесі, який став масовим феноменом у сфері візуальних розваг, акцент завжди робиться на слові “бізнес”, а цінність будь-якого твору визначається сумою грошей, яку можна заробити на ньому як на власності.
Скорсезе закликає небайдужих домагатися від нинішніх правовласників належного поводження зі стрічками класиків, які вважає одними з найбільших скарбів нашої культури. “Ми повинні чітко дати зрозуміти нинішнім законним власникам цих фільмів, що вони являють собою набагато більше, ніж просто власність, яку потрібно використовувати, а потім замкнути”, – пише він.
