Роксолана Бульваренко — кондитерка, яка довела, що навіть звичайне хобі може перерости в успішну кар’єру. Почавши свій шлях із домашніх кулінарних експериментів, вона зуміла стати відомою в Україні та далеко за її межами. В цьому інтерв’ю Роксолана ділиться історією свого шляху, досвідом проведення майстер-класів, джерелами натхнення та філософією життя, яка допомагає їй досягати нових вершин.
Насправді я ніколи не приймала усвідомленого рішення стати кондитером. Усе сталося спонтанно, як поворот долі. Під час другої декретної відпустки я кожного дня готувала для своїх синів, намагаючись створити щось нове та цікаве, щоб зробити наші будні більш різноманітними. Випічка стала улюбленим напрямком, адже це було весело та креативно.
Одного вечора я побачила рекламу майстер-класу для початківців і без жодного сумніву записалася на нього. Це рішення стало поворотним у моєму житті. Я настільки захопилася кондитерською справою, що почала щодня вдосконалювати свої навички. Я ділилася своїми роботами в соцмережах, адже в той час вела невеликий блог. Реакція людей була просто феноменальною! Це підштовхнуло мене до роботи на замовлення.
Що було найцікавішим — мій ріст був дуже швидким. Постійне навчання, вдосконалення та повна віддача роботі дали свої результати. Всього за два роки я досягла рівня, який дозволив мені почати викладати. Мої майстер-класи стали неймовірно популярними: групи набиралися зі швидкістю світла, а місця бронювали навіть без знайомства з програмою. Це свідчило про величезну довіру до мене як фахівчині й репутацію, яку я створила своєю працею.
Ви провели понад 30 офлайн майстер-класів у різних країнах. Чим відрізняється атмосфера в Україні, Чехії та США, і чи є якась історія, яка вам особливо запам’яталась?
Так, досвід проведення майстер-класів у мене великий і дуже різноманітний. Я маю честь працювати з людьми з різних куточків світу, і кожен майстер-клас мав свою унікальну атмосферу.
Атмосфера завжди залежить від людей. В Україні майстер-класи зазвичай дуже емоційні та наповнені щирістю. У Чехії студенти більш зосереджені й уважні, а у США панує відкрита, легка й надихаюча атмосфера. Проте всі ці країни об’єднує одна риса — жагуче бажання вчитися та вдосконалюватися.
Є історії, які залишили незабутній слід у моїй душі. Наприклад, коли люди прилітали з інших країн або їхали з далеких міст, аби відвідати майстер-клас. Вони шукали будь-які можливості, і це для мене дуже цінно. Я завжди буду пам’ятати групи, які не лише навчалися, а й ділилися своїми життєвими історіями, раділи до сліз, що змогли потрапити на заняття. Коли учні пишуть, що я змінила їхнє життя, я розумію, що моя праця дійсно має значення.
Ваші десерти виглядають як маленькі витвори мистецтва. Що для вас важливіше — краса чи смак? І як народжується ідея для нового проєкту?
Для мене немає чіткого поділу між красою та смаком — обидва аспекти однаково важливі. Це має бути гармонія. Кожен мій десерт — це комбінація вишуканого смаку та естетичного вигляду. Незалежно від того, чи це маленьке мусове тістечко, чи великий ярусний торт зі складним декором, я завжди викладаюся на всі 200%.
Ідеї нових десертів приходять дуже несподівано. Я можу надихнутися фільмом, картиною в музеї чи навіть випадковою деталлю в інтер’єрі. Натхнення завжди поруч, головне — його помітити. Коли я бачу щось цікаве, у моїй голові одразу народжується ідея, як це можна перетворити на щось смачне та красиве.
Чи відчуваєте ви, що ваша творчість допомагає популяризувати Україну за кордоном? Як до цього ставляться ваші учні в інших країнах?
Моя мета — популяризувати українські таланти та культуру. Незалежно від того, де я проживаю, я завжди залишаюся вірною цьому принципу. У своїх роботах я часто звертаюся до тем українського мистецтва. Наприклад, створювала торти з мотивами картин Марії Приймаченко або орнаментів традиційного українського вбрання.
Будучи викладачем, я маю унікальну можливість транслювати власні погляди на міжнародній арені. І мої учні дуже цінують це. Вони із захопленням дізнаються про нашу культуру через мої десерти, і це викликає у них справжню повагу до України.
Багато людей бояться почати щось нове. Що б ви сказали тим, хто вагається зробити перший крок до своєї мрії?
Я завжди керуюся принципом: другого шансу прожити життя не буде. Коли ти це усвідомлюєш, починаєш цінувати кожен день. Якщо у вас є мрія, зробіть перший крок, не зволікайте. Життя на вагу золота, і воно заслуговує на те, щоб мрії стали реальністю.
Я боюся прожити банальне життя, не залишити сліду й не стати прикладом для своїх дітей. Тому авантюризм і позитивне мислення — це мої головні якості. Вірте у свої сили й дійте!
Так, я вже досягла багато, але щиро вірю, що це лише початок. У мене є ідеї, які поки що залишаються тільки в планах. Ділитися ними зарано, але я обіцяю, що здивую, коли вони будуть реалізовані.
Я людина-пригода. Якщо життя не підкидає мені нових пригод, я створюю їх сама. Постійне навчання, розвиток і реалізація власних ідей — це моє must have у житті. І я впевнена, що найкраще ще попереду.
