Ольга Самохвалова — колористка й співзасновниця салону LUMEN. Вона починала свій шлях у Маріуполі, пройшла через переїзд під час війни й сьогодні створює простір, де жінки отримують не лише професійний догляд, а й відчуття впевненості та сили. У розмові вона ділиться моментами професійного становлення, етичними рішеннями у складних фарбуваннях, досвідом роботи з культурними ініціативами, які поєднують красу й підтримку.
Пригадайте перший момент професійного «впізнавання себе»: де ви були, що саме зробили з волоссям клієнтки, який зворотний зв’язок отримали й що з того досвіду живе у вашій роботі досі?
Я дуже чітко пам’ятаю свій перший момент професійного “впізнавання себе”. Це було ще у Маріуполі, на початку моєї кар’єри. До мене прийшла клієнтка, яка боялася фарбувань, але мріяла про оновлений образ. Я запропонувала складне, але м’яке й природне фарбування, яке мало підкреслити її риси та надати впевненості.
Коли вона побачила себе у дзеркалі, просто розплакалася від щастя. Її слова: “Я давно так себе не відчувала” — назавжди залишилися зі мною. У той момент я зрозуміла, що моя робота — не просто колір чи техніка, а відчуття, яке я дарую людині.
З того часу я завжди працюю з увагою до деталей, слухаю клієнта й шукаю індивідуальне рішення. Ця філософія — бачити людину, а не лише волосся — залишається основою моєї роботи й досі.
Переїзд під час війни змінює оптику. Якого навику вам довелося вчитися заново як майстрині й як підприємиці? Назвіть одне рішення, від якого ви відмовилися, і одне, яке ризикнули впровадити — з конкретним результатом для LUMEN.
Переїзд із Маріуполя до Києва під час війни змінив мій підхід. Спочатку я працювала у відомого стиліста та здобула цінний досвід роботи з клієнтами нового рівня. Коли через війну його салон був змушений закритися, ми з колегою топмайстром вирішили ризикнути й створити власний простір.
Я відмовилася від звичної ролі “просто майстра” та вперше взяла на себе відповідальність за організацію простору й бізнесу. Так народився LUMEN — простір, де майстри працюють у власному ритмі й стилі, а клієнти отримують індивідуальний сервіс у спокійній, продуманій атмосфері. Ця модель дала нам гнучкість і швидкий старт у нових реаліях.
Складні фарбування часто вимагають компромісу між екологічністю, стійкістю і здоров’ям волосся. Наведіть реальний кейс: з чого ви стартували (вихідна база), які підходи розглядали, чому зупинилися на конкретному рішенні і як пояснили клієнтці плюси та обмеження.
Нещодавно до мене прийшла клієнтка з темним натуральним волоссям та багаторічним фарбуванням у домашніх умовах. Вона мріяла про холодний блонд — але вихідна база була складною: нерівномірний пігмент, сухі ділянки, різна пористість.
Ми розглянули три підходи:
– агресивне освітлення за один сеанс;
– поетапне освітлення з проміжними тонами;
– м’яке освітлення з одночасним відновленням.
Я пояснила клієнтці плюси й мінуси кожного варіанту: швидкий результат — але ризик для структури волосся; поступовий — більше часу, але збережене здоров’я. Ми зупинилися на поетапному освітленні з використанням доглядових добавок у фарбуванні та професійного відновлення між сеансами.
Я чесно розповіла, що ідеального холодного блонду ми досягнемо не одразу, але вже після першого сеансу волосся виглядатиме м’якше й доглянутіше. Такий підхід зберіг здоров’я волосся й дав клієнтці передбачуваний результат без шоку для структури.
Що, на вашу думку, допомагає майстрам розвинути відчуття кольору і тону? Яку типову помилку молодих колористів ви помічаєте найчастіше і як допомагаєте її виправити?
Щоб розвинути відчуття кольору й тону, я завжди раджу одну просту, але дієву практику: спостерігати за палітрою не лише у фарбах, а й у реальному житті — у природі, у тканинах, у світлі. Взяти фото чи предмет, розкласти його на відтінки й визначити, який із них тепліший, холодніший, глибший чи світліший. Це тренує «око» і дає впевненість у підборі кольору для клієнтів.
Найпоширеніша помилка молодих майстрів — поспіх і робота «за формулою» без урахування бази волосся чи його структури. Я завжди наголошую: волосся — це живий матеріал, а не схема. Важливо бачити його як полотно, оцінювати стан, попередні фарбування, пористість і пігмент.
