Співачка Солоха (Тереза Балашова) – молода і чарівна представниця українського шоу-бізнесу. В її творчості переплелися український фольклор та сучасні музичні тенденції, іронія і гумор, а яскравий і сексуальний образ співачки надовго врізається в пам’ять. В інтерв’ю журналу «Деньги плюс» Солоха розповіла про те, як сформувався її образ, про труднощі і перепони на творчому шляху, а також поділилася враженнями від національного відбору на Євробачення-2018.
Я – артист, я можу співати і джаз, і рок, і поп, і фолк… Як Тереза Франк – я себе шукала, пробувала різні стилі й образи. Аж поки не знайшла ідеальний персонаж – СолоХу – моє друге «я», в якому мені комфортно й гармонійно. Я хотіла бути не схожою на інших, і мені це вдалося. Адже більшість артистів українського шоу–бізнесу наввипередки женуться за «модністю», і в цій гонитві втрачають свої вроджені якості. Скоряються вимогам «тренду» і ламають себе під однотипні шаблони… Все сталося саме тоді, коли для нашої Батьківщини настали нелегкі часи. Українці занепадали духом і, здавалося, що все й усіх поглинає печаль… А мені так кортіло змінити це! Я хотіла підтримати українців, зміцнити моральне піднесення нації! Тому я з радістю взялася за втілення в життя епатажного жіночого образу, з автентичними рисами справжньої, веселої, колоритної українки. Цей шалений і сміливий проект мене захопив, і я одразу почала творчо реалізуватися в комфортному і такому близькому для мене персонажі.
По–перше, давайте не забувати прекрасні істинно українські традиційні імена! Як зараз модно називати дівчаток? Жаклін, Ніколь, Маріса…? А чому б не Соломія (вона ж Солоха)? Дуже гарне ім‘я, я вважаю, і несправедливо забуте! Можливо, за моєї допомоги українці згадають рідну культуру, адже вона неповторна й чарівна. А ще – не варто порівнювати мене з гоголівською Солохою. Бо я – більш сучасна, я за здоровий спосіб життя, я маю кардинально іншу зовнішність. (Посміхається). Я сучасна СолоХа сучасного шоу–бізнесу, який жадає жартів, легкості та жіночої чарівності. Усі ці якості концентруються в мені. Публіка бажає бачити й чути артиста з ефектом кумедності, самоіронії, самобутності. Артиста, який зміг би фонтанувати українським фолком, популяризував би українську музику й рідну мову. Саме таких проектів катастрофічно не вистачає, на жаль. Тому тепер у світі музики і є своя СолоХа.
Дуже часто мені задають все ті ж питання про Терезу Франк. Я з радістю розповіла би багато цікавих історій про той яскравий період мого життя, але вже в окремому інтерв‘ю, і сторінок так на 10… (Посміхається). Було багато зроблено: і написані 2 книги, і виставки картин…. Це окрема історія, яка зі СолоХою має тільки одне спільне – це я (і, звісно, моя жага до життя, любов до людей, уміння навчатися і розвиватися)! Але від минулого залишилося тільки минуле! Я не стою на місці, завжди прагну до вдосконалення. З Терезою Франк пов‘язані і злети, й падіння. Як кажуть, для того щоб вийти на відповідний рівень – потрібно подолати багато перешкод. Я цей тернистий шлях пройшла, і досить достойно. Зрозуміла, що я артистка, яка вміє сміятися над собою і дарувати щастя. І тепер в моєму житті нова сторінка – це СолоХа!
Так, це окремий світ зі своїми законами. Головне, я вважаю, твердо вірити в своє творче призначення. І бути собою. Якщо любиш музику та справу, якою займаєшся, то можна йти проти всіх міфічних правил, надуманих іншими людьми. Я знаю, що в мене є місія в шоу–бізнесі – дарувати моїм слухачам веселу, легку, танцювальну й позитивну музику. Пісні, які створюють гарний настрій і веселять! Ось за такими правилами я і живу, творю, співаю та посміхаюся!
Труднощі – це норма життя, не може все бути «гладенько». Звісно, сумний життєвий досвід я здобувала в шаленій круговерті безлічі кастингів. То чула відмови, то мене не влаштовували умови. Траплялися митті, коли в голові блискавками пролітали думки: «Навіщо мені це потрібно? Можливо, варто зупинитися й усе покинути?». Але я вперто продовжувала йти до мети, я жила своєю мрією, прагнула творчо реалізуватися, і врешті–решт мені це вдалося! Усе завдяки наполегливості та титанічним зусиллям. Але результат того вартий. Сьогодні, можу впевнено заявити, що не боюся ніяких труднощів! Жодні антикоментарі та необґрунтована паплюжна критика мене не зламають. Я вчуся та стаю кращою – все задля моїх улюблених прихильників творчості.
Перешкоди були, є і будуть. Я готова до цього. Особливо тепер, коли світ українського шоу–бізнесу розділився на три частини: перші – ті, яким подобається творчість СолоХи, і вони усіляко підтримують мій проект; другі – ті, яким не подобається моя творчість, і вони намагаються принизити мене та будують перепони для розвитку моєї творчості; треті – ті, яким подобається музика СолоХи, але вони настільки підвладні сторонній думці, що не афішують свою прихильність, утримуються від коментарів або в публічних ситуаціях займають позицію «протиборців»… Так сталося і з «Євробаченням». Цього року я подавала заявку, в мене була колоритна пісня з гуцульськими мотивами, якісний музичний продукт, веселий, унікальний, який мав усі шансі стати хітом! Та отримала відмову. Дуже прикро, бо мені пощастило побачити музичні роботи інших учасників, які пройшли відбір. Скажу чесно, до фіналістів потрапили деякі просто дивні артисти з такими ж «дивними» піснями… Але я не хочу підлаштовуватися під шаблони. Я – СолоХа, я – самобутня. Я дуже щира, привітна, люблю людей і життя. Тому сподіваюся, що рано чи пізно (та все ж таки краще рано), прийде віддача й віддяка за мою творчість – усі українці зрозуміють і полюблять мої пісні.
