Юлія Кичила належить до тих жінок, які не намагаються вписати себе в одну роль. Підприємниця, засновниця дитячого простору Hello Kids, людина, яка веде блог про життя і раптом починає співати просто тому, що відчула таке бажання. Її шлях не схожий на заздалегідь продуману стратегію. Швидше це рух, у якому цікавість важливіша за плани. У нашій розмові Юлія розповідає про підприємництво, музику, гори і про те, як знайти баланс між публічністю та внутрішньою тишею.
Юліє, у вашому образі поєднується одразу кілька ролей — блогерка, творча особистість, підприємиця. Яка з цих граней сьогодні найближча вам самій?
Чесно кажучи, я не дуже люблю називати себе блогеркою. Швидше я людина, яка ділиться своїм життям. У мене багато різних занять, ідей, змін, експериментів — і, здається, людям цікаво спостерігати за тим, як я трансформуюся, що впроваджую у своє життя, як вибудовую побут, роботу і внутрішній баланс.
Підприємництво, безумовно, займає в моєму житті важливе місце. Я дуже люблю те, чим займаюся. Ніша дитячих садочків для мене особлива: це сфера, де ти працюєш не лише з проєктом, а з майбутнім поколінням. І я відчуваю, що ця частина мого життя залишиться зі мною надовго.
Останнім часом мене також дуже зацікавили нутриціологія та дієтологія. Я проходжу навчання і поки не знаю, куди саме приведе мене цей напрямок. Я взагалі не люблю будувати жорсткі плани на роки вперед. Моє життя розвивається через цікавість і нові можливості.
Тому, мабуть, я не можу сказати, чого в моєму житті більше — творчості, бізнесу чи особистих експериментів. Для мене важливий баланс. Я намагаюся залишатися в тих сферах, які мене надихають і допомагають рости.
Ви не лише ведете блог, а й співаєте. Музика — це частина вашого характеру, спосіб самовираження чи окрема мрія, яку ви поступово реалізуєте?
Насправді в мене ніколи не було мрії стати співачкою. Все сталося дуже несподівано. Одного разу я їхала в автомобілі і подумала: а чому б мені не заспівати пісню? Пісню, написану спеціально для мене і про мене.
І дивним чином усе склалося дуже швидко. Я майже одразу познайомилася з композитором, який почав писати для мене музику, і з часом у нас з’явилося вже кілька пісень.
Тому я співаю насамперед для душі. Це не історія про кар’єрні амбіції, а радше про внутрішній стан.
Я взагалі людина, яка не відкладає життя на потім. Якщо в мене виникає ідея, я намагаюся її реалізувати. Сьогодні мені хочеться співати — я співаю. Захотіла вивчати нутриціологію — почала навчання. Захотіла займатися кунг-фу — пішла на тренування.
Мені здається, у той момент, коли людина перестає пробувати щось нове, життя починає втрачати динаміку. Для мене життя — це рух, розвиток і постійні відкриття. І музика, мабуть, стала природним продовженням цього характеру — бажанням досліджувати нові сторони себе.
Сьогодні дедалі більше жінок поєднують творчість і бізнес. Наскільки складно зберігати баланс між натхненням, публічністю та підприємницькою відповідальністю?
Якщо чесно, інколи мені здається, що в мені живуть дві абсолютно різні людини. Одна любить публічність, нові знайомства, проєкти, події і соціум. Інша прагне дуже тихого, приватного життя.
Коли в моєму графіку багато зустрічей, івентів і спілкування, я досить швидко відчуваю втому. Мені необхідний час, щоб побути наодинці із собою і відновити внутрішній ресурс. Я можу чесно сказати: люди іноді справді виснажують. Ти віддаєш багато енергії — і потім потрібна тиша, щоб її повернути.
Саме тому для мене дуже важливі паузи. Я люблю інколи поїхати кудись сама, змінити простір, відчути інший ритм.
Останнім часом у моєму житті з’явилися гори. Спочатку це був трекінг, а зараз я готуюся до свого першого сходження на шеститисячник.
У горах усе стає простішим і чеснішим. Там дуже добре відчуваєш себе і свої справжні потреби.
Для мене баланс виглядає так: трохи соціуму, трохи тиші. Можливість бути серед людей — і можливість повернутися до себе.
Ваш проєкт Hello Kids — це сучасний приватний дитячий садок. У який момент ви зрозуміли, що хочете створити простір для дітей та їхнього розвитку?
Все почалося в той момент, коли я стала мамою. Тоді я вперше серйозно задумалася, у якому середовищі має зростати моя дитина.
Мені хотілося створити простір, де дітям буде не просто комфортно, а цікаво. Де вони відчуватимуть увагу, підтримку, свободу розвитку.
Спочатку це була дуже проста ідея — один дитячий садок. Невеликий, затишний, продуманий до деталей.
Але коли проєкт запрацював, я зрозуміла, наскільки сильна енергія є у роботі з дітьми. Діти дуже щирі. Вони реагують на світ без фільтрів і умовностей. І коли ти щодня знаходишся поруч із цією енергією, починаєш по-іншому дивитися на свою роботу.
Ти розумієш, що це вже не просто бізнес. Це відповідальність. Вклад у майбутнє. У нове покоління.
З часом ця ідея почала рости. З’явилися нові плани, нові масштаби. І сьогодні я відчуваю, що мені хочеться розвивати цей проєкт ще більше.
Які цінності та навички ви прагнете закласти в дітей через освітню концепцію Hello Kids?
Найперше для нас важливо, щоб дитина відчувала свободу бути собою.
Ми створюємо середовище, у якому кожна дитина відчуває повагу, підтримку і увагу. Де її чують і де до неї ставляться як до особистості.
У Hello Kids ми поєднуємо сучасну освіту з дуже уважним ставленням до індивідуальності. У кожної дитини свій темп розвитку, свої інтереси і таланти. І наше завдання — допомогти їм розкритися.
Також ми приділяємо багато уваги базовим цінностям: впевненості у собі, здатності мислити, ставити запитання, бути відкритими до світу.
Окремий напрямок — здоров’я дітей. У наших садочках велике значення має екохарчування. Харчування — це основа фізичного розвитку, енергії і навіть когнітивних процесів.
Мені дуже хочеться, щоб діти, які ростуть у Hello Kids, відчували себе щасливими, впевненими і цікавими до світу.
І, мабуть, найкращий показник того, що ми все робимо правильно, — коли дитина щоранку йде до садочка із радістю.
Hello Kids уже сприймається як бренд. Яким ви бачите розвиток проєкту в майбутньому — це буде мережа освітніх просторів, міжнародна франшиза чи ціла філософія виховання?
Для мене Hello Kids — передусім філософія виховання.
Я вірю у формат маленьких, камерних садочків. Навіть якщо говорити про масштабування, для мене дуже важливо зберегти атмосферу тепла і довіри.
У невеликих просторах формується зовсім інша якість взаємодії. Діти знають вихователів, вихователі добре знають дітей, є більше контакту з батьками. Це створює відчуття спільноти.
Саме заради Hello Kids я зараз закінчую магістратуру в університеті Драгоманова на факультеті психології та педагогіки. Мені важливо глибше зрозуміти освітні процеси, психологію розвитку дітей і сформувати власний підхід до виховання.
Світ сьогодні дуже швидко змінюється, тому прогнозувати щось на десятиліття вперед складно. Але ідей у мене справді багато.
Мені хотілося б, щоб Hello Kids став більше ніж мережею садочків. Щоб це була сучасна освітня культура — підхід, який допомагає дітям рости вільними, впевненими у собі та відкритими до світу.