Світ витрачає мільярди на боротьбу з бідністю. Збирає гроші на туалети в Індії, водопроводи в Африці, школи в Латинській Америці. А що якщо все це даремно? Як переконатися, які ліки від бідності працюють, а що – плацебо або навіть отрута?
Оскільки мова про гроші – це питання до економістів. Саме за наполегливий пошук відповіді на це питання троє з них отримали в понеділок майже мільйон доларів і Нобелівську премію з економіки.
Приз, який формально не є Нобелівською премією, але вручається на тій же церемонії і тим же комітетом, розділять порівну вчені з провідних університетів США: Майкл Кремер з Гарварду і його послідовники і колеги, подружжя Естер Дюфло і Абхіджіт Банерджі з Массачусетського технологічного інституту.
“Вони розробили новий підхід до пошуку рецептів боротьби з бідністю. Вони розбили велику проблему на багато маленьких питань і довели, що кращий спосіб знайти відповіді на них – це польові експерименти”, – обґрунтувала своє рішення Шведська академія наук.
“Економічна наука в 21 столітті повинна повторити шлях, пройдений медициною в 20-му. Це важкий шлях проб і помилок, дискусій і експериментів”, – говорила Дюфло.
“Медична наука поки не дала світу таблетку від усіх хвороб, але сучасні лікарі рятують мільйони життів щороку. Ми, економісти, повинні досягти того ж”.
У пошуках панацеї Дюфло і Банерджі створили “лабораторію боротьби з бідністю” – Poverty Action Lab, з метою привернути вчених з усього світу до польових експериментів.
Вони довели, що тільки досвідченим шляхом можна з’ясувати, які заходи економічної і соціальної політики найкраще скорочують бідність і її наслідки. І для цього доведеться опуститися з політичних і академічних небес на землю, залишити комфорт кабінету і відправитися в індійське село. А потім – в африканське.
