На венчурному ринку ще до початку кризи намітилося «перевиробництво»: інвестиції зростали, але виходи падали. Сьогодні ті корпорації, які до сих пір не відчули користь від зовнішніх інновацій або просто віддавали данину моді, істотно скоротять або скасують свої венчурні підрозділи, проте по-справжньому ефективні венчурні команди будуть зачеплені не так вже сильно.
Отже, почнемо з того, що таке венчурні фонди. Венчурний фонд (англ. Venture – ризикований захід) – ризикований інвестиційний фонд, орієнтований на роботу з інноваційними підприємствами та проєктами (стартапами). Венчурні фонди здійснюють інвестиції в цінні папери або частки підприємств з високим або відносно високим ступенем ризику в очікуванні надзвичайно високого прибутку. Як правило, 70-80% проєктів не приносять віддачі, але прибуток від решти 20-30% окупає всі збитки.
Особливістю даного виду фондів є законодавчий дозвіл проводити більш ризиковану діяльність: відсутня або різко знижена необхідність диверсифікації ризиків, їм дозволено не тільки купувати корпоративні права, але і кредитувати компанії (наприклад, через купівлю векселів). Єдине, що їм заборонено, – вкладати кошти в банківську, страхову, інвестиційну галузі.
Корпоративні венчурні фонди – це невеликі і високоефективні команди, що складаються з мотивованих вище середнього співробітників. Вони звикли ще в «докоронавірусну епоху» працювати віддалено, адже це і є специфіка роботи зі стартапами по всьому світу. Ефективність малих команд корпоративних фондів – хороший орієнтир і для інших підрозділів всередині компаній: адже чим гнучкіша структура, тим вона є стійкішою в кризові періоди.
Корпоративні венчурні фонди напередодні нинішньої кризи були не тільки модним трендом, а й зростаючим бізнесом. За оцінками CB Insights, обсяг корпоративних венчурних інвестицій виріс більш ніж в три рази за останні п’ять років: з $18 млрд у 2014 році до $57 млрд у 2019-му. Основний тон задають азійські й американські гравці, такі як Samsung, Google Ventures, Intel, Baidu і т.д.
У міру того як різні галузі відчували на собі у 2000-х подих «підривних інновацій», зростала потреба в практичних інструментах по роботі з ними. Венчурні фонди створювали вже не тільки IT-корпорації та цифрові гіганти, інтерес стали проявляти компанії з різних галузей. Однак це пояснювалося виключно практичними цілями: венчурні інвестиції розглядалися як швидкий спосіб зробити свій бізнес більш цифровим і найбільш зручним для клієнтів. Адже на тлі більш рухливих і гнучких онлайн-платформ в ритейлі, туризмі та інших галузях традиційні гравці помітно програвали, а відставання у впровадженні нових технологій загрожувало крахом багатьом великим компаніям зі славною історією – причому крахом не в якомусь віддаленому майбутньому, а вже в перспективі 3-5 років. Крім фінансової та споживчих галузей, disruption наступає й на промисловість. Наприклад, капіталізація знаменитої General Electric упала у 2017-2018 роках в три рази на тлі того, що її енергетичний дивізіон став втрачати позиції через інтенсивну конкуренцію з боку сонце- і вітрогенерації.
Конкуренція з боку альтернативних джерел енергії стимулювала створення венчурних напрямків і у нафтогазових гігантів, які шукали проривні технології, щоб «перевинайти» себе в новій енергетиці й диверсифікувати свій бізнес. В останні роки енергетичні компанії також стали приділяти особливу увагу проєктам зі зниження вуглецевого сліду.
Зрозуміло, консервативні галузі (металургійна, машинобудівна, автопром) не могли дозволити собі залишитися в стороні від світового тренду. Вони не тільки задумалися про розвиток власних екосистем, але і запустили власні венчурні фонди, розширюючи звичні та комфортні кордони основного бізнесу. Цікава цифра: сьогодні корпоративні венчурні фонди вже беруть участь в кожній четвертій угоді (тобто частка в загальній кількості угод дорівнює 25%).
Першим постраждалим від цієї кризи став малий і середній бізнес, а також представники туристичної галузі та авіакомпанії. З невеликим запізненням і великі корпорації відчули на собі зміни.
Що стосується венчурних інвестицій, то до них криза прийде останньою, зміщуючи поточний фокус на роботу з портфельними компаніями й стимулюючи пошук нової ідентичності. І це добре, тому що проблеми у венчурному капіталі вже назрівали. Наперекір зростанню інвестицій, в останні квартали падали виходи. І вони продовжать падати, а це ознака «перевиробництва» на ринку, в який інвестують все більше грошей. Але реалізація угод через їх успішну монетизацію відстає.
Уже в першому кварталі 2020 року аналіз на основі даних Pitchbook, Crunchbase і CBInsights, демонструє зниження числа угод на 5-7% і їх обсягу на 15-20%, а оцінки в ході раундів скорочуються на 10-30%. Падіння поки не найдраматичніше. Це тимчасове затишшя, в основному обумовлене спробою усвідомлення COVID-кризи в кінці лютого і в березні. У той час як величезна кількість індустрій були в цей час в епіцентрі шторму і падіння було кратним, венчурна індустрія впала не так драматично. Чому ж венчурний ринок зіткнеться з кризою пізніше за інших?
Секрет криється в самій структурі венчурних інвестицій: ринок представлений в основному фондами з обмеженим терміном збору коштів і інвестування. Фонди вже провели збір зобов’язань, кошти зафіксовані, і їх потрібно інвестувати в певний період. Зрозуміло, сьогодні вже не доводиться очікувати, що на ринок вийдуть нові величезні кошти мегафондів.
Сформована нині ситуація найбільше на руку тим компаніям, які встигли залучити кошти, але не інвестували їх. Оцінки впали, а вибір стартапів істотно збільшився. Меншою мірою пощастило тим представникам венчура, хто привернув інвестиції якийсь час назад і на сьогодні майже всі їх витратив. Зараз вихід на ринок з готовим продуктом, рішенням або послугою буде йти особливо складно, а хтось із портфеля з фундаментально хорошим бізнесом може перестати існувати або збанкрутувати. У найбільш жалюгідному стані знаходяться ті, хто тільки збирається створювати фонди, оскільки їм доведеться або знизити амбіції або зовсім заморозити ідею до відновлення економіки.
Що стосується самих стартапів, то складніше за все доведеться тим, хто залучає кошти на ранніх етапах свого розвитку, наприклад, тим, хто шукає інвесторів «під ідею» або навіть «під прототип». З іншого боку, можна з упевненістю передбачити, що саме в цей період з’явиться величезна кількість нових «єдинорогів», які зможуть в новій реальності довести життєздатність. Також важливо відзначити, що засновниками нових стартапів часто стають ексспівробітники великих технологічних корпорацій, які потрапили під скорочення або самі покинули компанії, але повернули ситуацію у свою користь, запустивши стартап. Озирніться навколо: можливо, у вас є шанс стати новим Шоном Паркером і першим інвестором у новий Facebook!
Стартапи, котрі вийшли на стійку виручку або навіть прибуток і збирають кошти для масштабування бізнесу, відчувають себе зараз набагато більш впевнено. Вони – найменш ризикований актив в плані інвестування з боку саме тих фондів, у яких кошти зібрані й ведеться активний пошук. Варто відзначити ще кілька переваг у таких компаній: вони не перший рік на ринку, контакт з фондами налагоджений, їх простіше аналізувати на основі фінансових показників.
Але найбільші можливості відкриваються перед корпоративними венчурними фондами, що мають за собою два найважливіших ресурси – інвестиції й бачення. Суворі часи дають відмінні можливості або посилити якісь напрямки, або й зовсім створити нові. Саме сьогодні відкриваються можливості з покупки того, що не купували раніше, або того, що було занадто дорого. Однак виграють від цієї ситуації лише ті компанії, у яких є доступ до deal flow (потоку інвестиційних пропозицій), а це, перш за все, налагоджені корпоративні венчурні фонди, які добре працюють.
Бачення необхідно для того, щоб правильно вибудувати логіку інвестицій не на одну-дві угоди, а на перспективу для створення цілого портфеля інвестицій в проривні технології. Володіючи цим баченням, корпоративні венчурні фонди дотримуються наміченого плану і не відступають від нього навіть в такі історичні часи, свідками яких ми стали.
Специфічні умови нинішньої кризи насправді не так сильно зачеплять ефективні венчурні команди. Звичайно, due diligence стало проводити набагато важче, а у випадку з офлайновими технологіями (наприклад, розробка нових сплавів або матеріалів) практично неможливо. Разом з тим зараз у виробничих стартапів з’явився термін GoPro management, який означає те, що виробничі процеси відбудовують і покращують за допомогою вебкамери. Можливо, через якийсь час з’явиться і GoPro due diligence.
Фонди, які були географічно близькі, наприклад, до Кремнієвої долині, зараз не можуть спілкуватися особисто з компаніями. Для інших це однозначно плюс, оскільки дає шанс бути на одному рівні доступу до якісних компаніям з конкурентами, розташованими в інноваційних центрах. Однак тут важливо врахувати, наскільки у компаній ще до кризи був налагоджений network – все-таки мало що може замінити особисту зустріч.
Нарешті, зараз час виявляти venture tourists. Ті корпорації, які до сих пір не відчули практичної користі від зовнішніх інновацій, або ті, хто просто віддавав данину моді, свої венчурні підрозділи суттєво скоротять або зовсім скасують, а виділені кошти заморозять до кращих часів. Їм, як і звичайним туристам, «подорожувати» у венчурних ландшафтах в нових умовах буде дуже некомфортно.
Корпоративні венчурні фонди, які покажуть свої кращі сторони в роботі з наявного портфеля і новими інвестиціями, можуть зміцнити репутацію і привернути до себе увагу з точки зору грамотного підходу в роботі зі стартапами. Тим, кому не вдасться цього зробити, ще довго після пандемії доведеться приходити до тями.
Головне – продовжувати підтримувати підприємців в усі часи незалежно від зовнішніх чинників, щодня доводячи ефективність технологій для досягнення корпоративних цілей. І, звичайно ж, зуміти зберегти й розширити цільову та ефективну команду. Адже криза – це найкращий час для інвестицій не тільки в компанії й технології, а й в людей.
